1. Словник синонімів української мови

парний

ПА́РНИЙ (який становить з іншим пару; в якому беруть участь двоє), ПАРИ́СТИЙ. (Трохим:) Рівні і парні (воли), як соколи: чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Кропивницький); — Ти не маєш чоловіка, я — жінки. От ми й паристі (М. Коцюбинський).

ДУ́ШНИ́Й (про повітря високої температури, насичене вологою, випарами; з таким повітрям), ЗАДУ́ШЛИВИЙ, ЗА́ДУ́ШНИЙ, УДУ́ШЛИВИЙ рідше, ПАРКИ́Й, ПАРНИ́Й розм. Перший раз по довгій зимовій неволі в тісних, душних хатах ми, сільські діти, могли побігати собі свобідно (І. Франко); Повітря в кухні було важке, задушливе (В. Козаченко); В задушні, паркі ночі виносив (капітан) постелю з каюти на бак (О. Гончар); Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Панас Мирний); Повітря неймовірно парке, таке парке, яким воно буває тільки у передгрозовий час (Ю. Збанацький); День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Марко Вовчок). — Пор. 1. жарки́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парний — Душний [X] Словник з творів Івана Франка
  2. парний — па́рний прикметник який становить пару з чимсь парни́й прикметник насичений парою Орфографічний словник української мови
  3. пАрний — (- число) подільний на два; Словник синонімів Караванського
  4. парнИй — Паркий, душний, задушливий. Словник синонімів Караванського
  5. парний — I п`арний-а, -е. 1》 Який становить з іншими пару (див. пара I). Парний чобіт. || Який складається з двох однакових предметів, частин. Парні органи. || Розташований парою, парами. || Подвійний, двійчастий, подвоєний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. парний — 1. (до пари) паристий 2. це спекотний Словник чужослів Павло Штепа
  7. парний — ПАРНИ́Й, а́, е́. 1. розм. Те саме, що парки́й 1, 2. В парному повітрі стояла зловісна тиша (П. Козланюк); День парний був; у холодку спочити Ховавсь усяк (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах
  8. парний — Парни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. парний — ПА́РНИЙ, а, е. 1. Який становить з інішими пару ( див. па́ра¹). Парний чобіт; // Який складається з двох однакових предметів, частин. Парні органи; Парне копито; // Розташований парою, парами. Словник української мови в 11 томах
  10. парний — Парни́й, -а́, -е́ Душный, парный. День парний був, у холодку спочити шукав усяк. Гліб. Словник української мови Грінченка