парубоцький
ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до па́рубок 1.
Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Г. Косинка);
Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Н. Кобринська);
// Належний парубкові; парубків.
Посеред кола замайоріла Дарчина голова, кружачи в парі то з парубоцькою шапкою, то з дівоцькою хусткою (Леся Українка);
// Власт. парубкові.
Що мені найбільше подобається в дядькові – так то той парубоцький, палкий вогонь, котрий так і грає в його сірих очах (М. Коцюбинський);
Ось тепер він покаже парубоцьке право батькам: двічі вони сватали його – нічого не вийшло, а втретє – посватається сам (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парубоцький — парубо́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- парубоцький — -а, -е. Прикм. до парубок 1). || Належний парубкові; парубків. || Власт. парубкові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парубоцький — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- парубоцький — ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́рубок 1. Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Кос., Новели, 1962, 160); Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- парубоцький — Парубоцький, парубочий, -а, -е Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. ІІ. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108. Словник української мови Грінченка