парубочий
ПАРУБО́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що парубо́цький.
Вараву здивувала і образила парубоча впертість (М. Стельмах);
Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (А. Головко);
Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Ліс зашумів весняними, парубочими шумами, сосни запахли смолкою (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парубочий — парубо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- парубочий — -а, -е. Те саме, що парубоцький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парубочий — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- парубочий — ПАРУБО́ЧИЙ, а, е. Те саме, що парубо́цький. Вараву здивувала і образила парубоча впертість (Стельмах, І, 1962, 443); Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (Головко, II, 1957, 18)... Словник української мови в 11 томах