1. Словник української мови в 11 томах

парубочий

ПАРУБО́ЧИЙ, а, е. Те саме, що парубо́цький.

Вараву здивувала і образила парубоча впертість (Стельмах, І, 1962, 443);

Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (Головко, II, 1957, 18);

Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., II, 1956, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парубочий — парубо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. парубочий — -а, -е. Те саме, що парубоцький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парубочий — ПАРУБО́ЧИЙ, а, е. Те саме, що парубо́цький. Вараву здивувала і образила парубоча впертість (М. Стельмах); Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (А. Словник української мови у 20 томах
  4. парубочий — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)