патрон

ПАТРО́Н¹, а, ч.

1. У стародавньому Римі – багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян.

[Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм [християнам] буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть (Леся Українка).

2. У Західній Європі: Глава, власник фірми або керівник підприємства і т. ін.

Скрізь патронів мав [Сивий] надійних... А на сьогодні числивсь він У картотеках поліційних Не менш як десяти країн .. Своє ж ім'я в шпигунських кличках Згубив, як голку у стіжку (С. Воскрекасенко);

// розм. Безпосередній керівник що до свого підлеглого).

Бажаю Вам незмінної ласки нашого патрона Аполло і його милих товаришів (Леся Українка);

Я був тільки гід та тлумач і права голосу не мав. В мої обов'язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Ю. Смолич).

3. перен., заст. Чий-небудь заступник, захисник.

То був небагатий шляхтич, з тієї “голопузої шляхти”, котра .. вибирала вельможного магната, свого патрона, в уряд (Панас Мирний);

– То Місяць є вашим [заячим] царем? – мовив Слон. – Так є, він наш цар і наш патрон (І. Франко).

4. заст. Святий, що вважається заступником людини, яка носить його ім'я, або заступником, захисником якого-небудь міста, общини.

Перед образом патрона Палко так моливсь він [монах] богу, Що в несилі просто падав Непритомний на підлогу (В. Самійленко);

Він [Т. Шевченко] узяв активну участь у таємному політичному антикріпосницькому й антицарському товаристві, що обрало своїми патронами слов'янських просвітителів Кирила й Мефодія (з наук. літ.).

ПАТРО́Н², а, ч.

1. З'єднані гільзою в одне ціле куля або дріб із пороховим зарядом і капсуль із запальником.

На грудях замість ладунки широкий черес, набитий в два і три ряди патронами (О. Стороженко);

Маркіян, присівши біля кулемета, уже мовчки набивав стрічку патронами (О. Гончар);

// Те саме, що гі́льза 1.

У Гриші був невеличкий мідний патрон від якогось протитанкового снаряда (Л. Смілянський);

// перен. Про якусь схожу на гільзу трубку.

Четверо дівчаток-дошкільниць, вихованок дитячого будинку Полтавського району, виймають з тиражного колеса патрони (з газ.).

2. Пристрій для затискування оброблюваної деталі або різального інструмента в токарному і свердлильному верстаті.

Токар-наладчик Коропов сконструював спеціальний патрон для утримування фрези (П. Автомонов).

3. Частина електричного освітлювального приладу, в яку вгвинчується лампочка для приєднання її до мережі.

Проекційна лампа вставляється в патрон.., який закріплюється в металевому фланці (з навч. літ.).

ПАТРО́Н³, а, ч., спец.

Модель, за якою виготовляють якусь деталь (зразок для викроювання у швейній, паперовій, кушнірській справі).

Патрон рукава;

// Трафарет малюнка по тканині в ткацькій промисловості.

△ (1) Чотирикулачко́вий патро́н, спец. – планшайба з радіальними пазами, в яких містяться ступінчасті кулачки.

Чотирикулачкові патрони... використовують в індивідуальному виробництві при обробці несиметричних виробів (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патрон — Опікун: тут у насмішливому значенні: людців [X] Словник з творів Івана Франка
  2. патрон — патро́н 1 іменник чоловічого роду, істота покровитель патро́н 2 іменник чоловічого роду пристрій патро́н 3 іменник чоловічого роду модель Орфографічний словник української мови
  3. патрон — 1. опікун, заступник, захисник, с. хлібодар; (фірми) бос; (митців) меценат; ЖМ. зверхник, начальник, шеф; (міста) як ім. святий; 2. гільза, СОВ. набій Словник синонімів Караванського
  4. патрон — Алонж (пылевая трубка, патрон) аллонж — prolong, adapter — Allonge – пилоприймач аспіраційного приладу для відбору проб пилу з повітря — трубка або лійка з фільтруючим матеріалом. Гірничий енциклопедичний словник
  5. патрон — I -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. 2》 Глава, хазяїн фірми або начальник підприємства і т. ін. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. патрон — 1. набій, див. заряд, амуніція, пістон 2. опікун, (вона) опікунша Словник чужослів Павло Штепа
  7. патрон — У, ч., див. фауст-патрон. Словник сучасного українського сленгу
  8. патрон — Покровитель, потентат, меценат Словник застарілих та маловживаних слів
  9. патрон — патро́н I (від лат. patronus – захисник, покровитель) 1. В Стародавньому Римі багата або впливова особа (спочатку знатний патрицій, пізніше – багатій), що брала під своє покровительство (патронат) вільних незаможних або неповноправних громадян. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. патрон — Стріливо вогнепальної зброї для одного пострілу; складається з кулі, порохового заряду, корпусу (гільзи) та капсуля; сліпий п. — п. без кулі. Універсальний словник-енциклопедія
  11. патрон — ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає, обороняє кого-небудь), ОБОРО́НЕЦЬ, ЗАСТУ́ПНИК, ПАТРО́Н, АДВОКА́Т розм., ОБОРО́ННИК рідко; АПОЛОГЕ́Т книжн. (про захисника ідеї, учення). Словник синонімів української мови
  12. патрон — Патро́н, -на; -ро́ни, -ро́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. патрон — ПАТРО́Н¹, а, ч. 1. У стародавньому Римі — багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм [християнам] буде?... Словник української мови в 11 томах
  14. патрон — Патро́н, -на м. 1) Патронъ. І торбинка з сухарами, і муниця з патронами. Чуб. V. 970. 2) Патронъ, покровитель. 3) Святой, имени котораго посвящена церковь. О. 1861. XI. 108. Словник української мови Грінченка