певно
ПЕ́ВНО, рідше ПЕ́ВНЕ.
1. Присл. до пе́вний.
Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського – не можу Вам певне сказати (Панас Мирний);
Втім гляну, поміж ломами іде спокійно, певно, в простій кафтанині робітник (І. Франко);
– Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда так певно, як певно Те, що вже ока не зцілить тобі й сам землі потрясатель (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
– Катре! – кажу їй: – чи ти знаєш певно, що Яків тебе любить? (Марко Вовчок);
Що у нього не могло вилитися в слова, лише боліло, розпирало груди в німім жалю, друг його виповідав з натиском і жаром, ясно і певно (Н. Кобринська);
– У мене не витягнуть! – сказав батько певно, але ще й поверх піджака намацав рукою гроші (А. Головко);
// у знач. пред.
– Коли так свідчите, то й оддаймо йому [Грицькові] гроші ції, – сказав Карпо. – Підемо всі втрьох до його, певніше воно й поважніше буде, як усі з їм говоритимемо (Б. Грінченко);
Він урядовець, лояльний урядовець. Він зараз доніс би в поліцію. Це певне... це зовсім певне... (М. Коцюбинський);
– Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для виражання можливості, ймовірності чого-небудь і відповідає знач. слів мабуть, очевидно.
Ми заспівали, розійшлись .. Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може й те... Та де? Якими? І заспіваємо яку? Не тут і, певне, не такими! І заспіваєм не таку! (Т. Шевченко);
Як не чесав [дід] волів, то, певно, майстрував коло старого ярма або коло старого плуга (В. Стефаник);
Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну .. Собі самому нагади якісь, За того часу, певно, зрозумілі (М. Рильський).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловленої думки і відповідає знач. слів звичайно, напевно.
– Але умова, Павле Макаровичу, – ви книжки не зачитуєте. – Ну, певно ж (А. Головко);
– Не виходить, Іване Володимировичу. Всі ваші морозостійкі сорти, виявляється от, – труба. – Де, на Уралі? А певно, померзнуть (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- певно — пе́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- певно — пр., достеменно і всі пох. від ПЕВНИЙ; ВСТ. мабуть, очевидно, ід. коли подивлюсь; звичайно, певна річ, напевно, запевне. Словник синонімів Караванського
- певно — див. безумовно; мабуть Словник синонімів Вусика
- певно — рідше певне. 1》 Присл. до певний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження можливості, ймовірності чого-небудь і відповідає знач. сл. мабуть, очевидно. 3》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловленої думки і відповідає знач. слів звичайно, напевно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- певно — пе́вно 1. точно, достеменно, безсумнівно (м, ср, ст): Певно, що я прийду завтра, можеш навіть не сумніватися (Авторка) 2. можливо, очевидно, майже точно (м, ср, ст): Певно, завтра прийде майстер до пральки, якщо прийде зранку, то долучуся до вас... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- певно — ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм. Словник синонімів української мови
- певно — Пе́вно і пе́вне (мабуть), присл. пе́вно (твердо, так), присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- певно — ПЕ́ВНО, рідше ПЕ́ВНЕ. 1. Присл. до пе́вний. Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського — не можу Вам певне сказати (Мирний, V, 1955, 408); Втім гляну, поміж ломами іде спокійно, певно, в простій кафтанині робітник (Фр. Словник української мови в 11 томах
- певно — Певно нар. 1) Вѣрно, надежно. 2) = певне. У такому жупані, певно дівчина полюбе. Харьк. г. Уже певно візьме її за себе. Кв. Словник української мови Грінченка