пекло

ПЕ́КЛО, а, с.

1. міф. За релігійними уявленнями – місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук.

Смола там в пеклі клекотіла І грілася все в казанах, .. В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли, Хто, як, за віщо заслужив (І. Котляревський);

На покуті стоїть химерний снопик: в ньому зібрано тільки по три колоски чи по три волотки кожного збіжжя, яке має охороняти сім'ю від анцихриста: коли він прийде брати грішні душі в пекло, побачить снопик і втече, – бо сила зерна і нечистого переможе (М. Стельмах);

* У порівн. Надворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блискає страшна блискавка й гримить грім безперестанку (І. Нечуй-Левицький);

Навіть трудно розказати, Що за лихо стало в краю, – Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, мов у раю (Леся Українка).

2. перен. Нестерпні, жахливі умови, обставини.

В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Т. Шевченко);

В трудовому чабанському сезоні стрижіння – це робота найвищої напруги .. Каторга, пекло, найважчий це труд, навіть при механізації. Цілоденне мекання, духота, запах сірки, жиропоту, крові, карболки... (О. Гончар);

Реалістично змалював він [В. Стефаник] те справжнє пекло, в якому опинилося трудяще селянство в кінці минулого століття в Австро-Угорській імперії (з навч. літ.);

// Спека, жара.

В хаті було пекло, як і на сонці (Ю. Яновський);

// Безладдя, гамір, крик і т. ін.

Звощики [візники] ляскають з батогів, неначе стріляють, продавці співають, .. осли кричать, жовті кози стадами бродять по вулицях і теж кричать і дзвонять дзвониками. Просто пекло (М. Коцюбинський);

Бачить син – у хаті пекло, і не буде вже спокою (П. Тичина).

3. перен. Дуже небезпечне місце.

Максим тепер уже знав ціну життю, не кидався так, як замолоду, в саме, мовляв, пекло (Панас Мирний);

Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов].., з яким вони раді були йти і у вогонь, і в воду, – він і тепер з ними, у самому пеклі бою (С. Добровольський).

4. перен. Тяжкий душевний стан, моральні муки.

– Твоє чуття тобі за пекло стане, Його топтатимуть усі, Аж сміття з скарбу зробиться погане (І. Франко);

Вразила [жінка] його, здається, в найтоншу струну його душі й викликала тим таке пекло почувань у його нутрі, що він не міг повздержати [стримати] себе.., підняв руку на неї (О. Кобилянська).

◇ Ди́хати вогне́м (по́лум'ям, пе́клом, чо́ртом і т. ін.) див. ди́хати;

Лі́зти (спіши́ти, забіга́ти, су́нутися і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло див. лі́зти;

Спрова́дити до пе́кла (на ши́беницю) див. спрова́джувати;

У [са́ме] пе́кло лі́зти / полі́зти див. лі́зти;

(1) Хоч [до бі́са] у пе́кло, грубо. – куди завгодно, у найнебезпечніше місце.

Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим, привабливим хлопцем у розкішній кубанці, його можна було послати хоч до біса в пекло (Л. Первомайський);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) [той] Ма́рко́ (рідше Сивко́) у пе́клі (по пе́клу, рідше по пе́клі), зі сл. товктися, гасати і т. ін., ірон. – невпинно, безугавно, без потреби і т. ін.

А вночі парубок не заснув жодної хвилини. Він товкся на своєму твердому ложі, як Марко в пеклі, виходив надвір, тинявся (С. Добровольський);

Сама [пані] товчеться, як Марко по пеклу (Марко Вовчок);

Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, .. гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський);

Вона вставала, будила наймичок та наймитів і товклася в пекарні, як Марко по пеклі (І. Нечуй-Левицький);

Мов Марко по пеклі, товкся бідний канцелярист по нескінченних, темних ратушевих коридорах (І. Франко).