переборювати

ПЕРЕБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕБОРО́ТИ, борю́, бо́реш, док., кого, що.

1. Брати верх над ким-, чим-небудь, перемагати в боротьбі з кимсь, чимсь.

[Хома:] Скільки-то я надривав і катував себе, щоб перебороти ворогів (М. Старицький);

Он скільки орд перебрело через Дике Поле .. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський);

// Протидіючи якій-небудь силі опору, долати її.

Сидячи на підлозі із зігнутими колінами, тримаючись руками за ступні, розводити й зводити коліна, переборюючи опір рук (з навч. літ.);

// Долати опір якої-небудь стихії (хвилі, течії і т. ін.).

Темар щосили гребе веслами. Переборює хвилі і вітер (М. Трублаїні);

Хтось із товаришів подав йому руку, допомагаючи перебороти прудку течію (О. Гончар);

// Проходити, проїздити і т. ін. яку-небудь відстань дуже важким шляхом, з великою витратою фізичних сил.

Ми їхали довго. І вже не раз мені здавалося, що крута гора, яку ми через силу переборюємо під надривний стогін мотора, є найвищою точкою хребта (С. Журахович);

Вона була схожа на подорожнього, який, прямуючи до омріяної мети, переборює останній, найтяжчий відрізок свого шляху (Д. Ткач);

// перен. Приходити на зміну чому-небудь (звичайно про час, пору року і т. ін.).

Осінь і зиму я сидів.., пригадуючи минуле. Тепер уже літо .. Майк і Генрі одвідали мене на зламних точках мемуарів: коли осінь зустрічається вночі з зимою і коли весна переборює зиму (Ю. Яновський);

// перен. Торжествувати всупереч чому-небудь, брати верх над чимсь.

Земне пристрасне кохання, що переборює умовності усталених звичаїв, – то визначальний мотив інтимної лірики Павличка (із журн.);

Сумління страх перебороло (І. Франко);

Цікавість переборола в ній усі інші міркування (С. Журахович).

2. перен. Долати що-небудь важке, справлятися з якимись труднощами.

Переборювати трудощі соціальної реформи;

// Долати які-небудь недоліки, негативні звички, риси характеру або наслідки якихось дій, учинків.

Елементи резонерства ролі [Тетяни] Ліницька переборювала глибоким ідейним наснаженням образу (з мемуарної літ.);

// Тамувати в собі якісь фізичні потреби.

Шинель розстебнула. Дві рани – сліди... Лежав горілиць, переборював згагу (І. Нехода);

Повільно, дуже повільно, мов переборюючи велику дрімоту, рухалися танцюристи (С. Журахович);

// Звільнятися від якого-небудь неприємного, важкого почуття, стану, настрою і т. ін.; пересилювати.

Переборюючи приступ нудоти, підійшла [Юля] до вікна, довго сиділа, глибоко вдихаючи запашне повітря пізньої осені (Григорій Тютюнник);

[Анна:] Сама звила я се гніздо на скелі, труд, жах і муку, все переборола (Леся Українка);

Настя на секунду переборола свій гнів, посміхнулась самими довгастими очима (О. Копиленко).

(1) Перебо́рювати / переборо́ти себе́:

а) перемагати свій настрій, своє почуття, оволодівати собою.

Любив [о. Нестор] її щиро, і кожда [кожна] звістка про неї .. відбирала йому спокій .. І він постановив собі перебороти себе (І. Франко);

Я переборов себе й обняв її легенько за плечі (Ю. Яновський);

б) перемагати які-небудь риси своєї вдачі, вдосконалюючи свій характер.

Їй треба перебороти себе, зламати свій характер, відшкребти намул, який налип на неї (О. Донченко).