перебіжка
ПЕРЕБІ́ЖКА, и, ж.
Переміщення, пересування бігом через який-небудь простір на інше, в інше місце, на іншу позицію (звичайно під час воєнних дій, полювання, спортивних вправ і т. ін.).
Постріли з вікон та горищ загриміли один за одним, але Юрій вже був у підворітниці. Потім .. знову вулиця, знову перебіжка – знов і знов (Ю. Смолич);
Ми зробили ще три перебіжки і тоді кинулись в атаку (І. Багмут);
// Відбиток переміщення, пересування кого-, чого-небудь.
Коли ж серед .. заплутаних перебіжок дрібних звірят раптом випечатувалася на свіжім снігу кругла вовча лапа, лісник .. чимдуж гнав до центральної садиби (П. Загребельний);
// у знач. присл. перебі́жками. Переміщаючись, пересуваючись бігом через який-небудь простір.
Дмитро короткими перебіжками подолав невелику відстань і підповз до кулеметників (А. Хорунжий);
Висадився [дід Свирид] десантом, а потім перебіжками, перебіжками поміж соняшниками, та за хлівом у лопухах і замаскувався (Остап Вишня).
Значення в інших словниках
- перебіжка — перебі́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- перебіжка — -и, ж. Переміщення, пересування бігом через який-небудь простір на інше, в інше місце, на іншу позицію (звичайно під час воєнних дій, полювання, спортивних вправ і т. ін.). || Відбиток переміщення, пересування кого-, чого-небудь. || у знач. присл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перебіжка — ПЕРЕБІ́ЖКА, и, ж. Переміщення, пересування бігом через який-небудь простір на інше, в інше місце, на іншу позицію (звичайно під час воєнних дій, полювання, спортивних вправ і т. ін.). Словник української мови в 11 томах