переливати

ПЕРЕЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш і рідко ПЕРЕЛЛЯ́ТИ, лля́ю, лля́єш, док.

1. що, з чого, на що. Лити рідину з одної місткості в іншу, з чогось на щось.

Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь (І. Нечуй-Левицький);

Одв'язує [чоловік] тиковку від ціпка, переливає в неї всю воду з кухля і знов прив'язує (Леся Українка);

Домаха виймає з печі гарячий горщик.., швидко переливає в миску бурий, загущений рибою й квасолею, розсіл (М. Стельмах);

// перен. Передавати, повідомляти іншому свої знання, почуття, думки і т. ін.

Мене там мати повила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину... (Т. Шевченко);

Все розповідав [Кузьма] Оверкові, як рідній дитині, розкривав очі – переливав у голову найдорожче, що є в людини – пізнання світу (К. Гордієнко);

// перен. Виражати почуття віршами, співом і т. ін.

Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива (Б. Грінченко);

Свій біль переливаючи в сонети, Іван Франко дививсь на Львів крізь ґрати (Д. Павличко);

Наші сльози гіркі перелили ми в сумні приповістки (Панас Мирний);

// перен., спец. Передавати з одного місця зберігання в інше (про гроші).

Переливати гроші в іноземні банки.

2. що і без дод. Наливати понад міру.

Карпо Чумак з бригадирами, усе пояснивши, слідкував, щоб не переливали угноєння, не попалили корінь (В. Кучер);

Кобзар рвучко підвівся. Ухопив пляшку, підставив склянку. Розбризкав, перелив (С. Журахович).

3. що. Поливати зверху чим-небудь рідким; обливати.

Люди, зачувши повернення молодих, виходять до колонок водогону, набирають повні відра води й доручають дітям переливати дорогу водою так, щоб аж колеса машин були облиті (з наук. літ.).

4. тільки недок., що, рідко. Відбивати в собі блиск, гру барв, кольорів і т. ін.

Півтора Лиха впрів навіть од тої уяви: його лисина, зрошена потом, ловила й переливала блиск лампи (М. Коцюбинський).

5. що, на що. Набирати іншої форми завдяки литтю.

Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти [злото] в огні; Як тебе в ясну обручку Золотар переливав (Я. Щоголів);

Їх [дзвони] нині ж мали мирославці зняти, щоб перелляти на гармати й гаківниці (О. Ільченко);

// Відливати ще раз, повторно.

– Невже ж йому [металу] пропадати? Невже ж .. наново переливати, переробляти? (Остап Вишня).

△ (1) Перелива́ти / перели́ти кров – вводити кому-небудь чужу кров з лікувальною або науковою метою.

Переливаючи кров однієї породи птиці іншій, можна різко змінити їх спадкові ознаки (з наук.-попул. літ.).

◇ (2) Перелива́ти з пусто́го [та] в поро́жнє:

а) повторювати те саме, ведучи непотрібні або малозмістовні розмови.

Фрази лились, зчіплювались, і він переливав з пустого та в порожнє, говорячи те ж саме, тільки іншими словами (І. Нечуй-Левицький);

– Кажуть, що жінки люблять поговорити. А ви, мужчини, переливаєте з пустого в порожнє ось уже чималий час (Ю. Яновський);

Си́пати з поро́жнього в пусте́.

Сип, сип, із порожнього в пусте! (прислів'я);

б) займатися непотрібною, марною справою, звичайно багато говорячи.

– У гостях тілько [тільки] б марно стратили день, переливаючи з пустого в порожнє, а дома сидячи, я сьогодні “Кобзаря” дочитаю (Панас Мирний);

– Я, звичайно, мало розумію в твоїх справах .. Але чомусь хочеться вірити в Снігура. З пустого в порожнє він переливати не стане, не такий він (П. Автомонов);

– Ти ж обіцяла. – Іди геть! Чого присікалась. Подумай – обіцяла... – Ти ж... слово честі. – Слухай, не переливай з пустого в порожнє. Не галдикай, не поможе (М. Понеділок);

Перелива́ти з поро́жнього в непо́вне.

Ідім, куме, з сього пекла, най собі тут переливають [пани] з порожнього в неповне! – напівпошепки, напівголосно мовив Петро Дорунда до Михайла Савули (І. Чендей);

(3) Перелива́ти / перели́ти [ча́шу] че́рез край (че́рез ві́нця):

а) позбавляти кого-небудь сил, можливості терпіти, переносити щось.

На прю! Без ляку і зневіри – За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (М. Старицький);

б) досягати найвищого рівня, найбільшої міри.

І мовив Щорс: – Народу гнів Переливає через вінця, бо вже до краю придушив Той чобіт кований чужинця (М. Шеремет).