перепиняти

ПЕРЕПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕПИНИ́ТИ, пиню́, пи́ниш, док., кого.

1. також без дод. Затримувати, зупиняти кого-, що-небудь на дорозі, виходячи, вибігаючи назустріч або перетинаючи шлях.

Наш салдат [солдат] стоїть, ні зачіпляє, ні перепиняє і нічим її не займає! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Зіскочивши з трамваю, швидко побігла [дівчина] до тролейбуса, ніби за нею хтось гнався чи хотів перепинити (В. Собко);

Звідкілясь із'явився човник, а в човникові сидів парубчак. Йому неодмінно випадало пропливти коло дівчат. Жартухи [жартунки] заздалегідь змовилися перепинити [човник] (А. Кримський);

Недалеко свого подвір'я, за п'ять-шість хат, Рудик перепинив коні: назустріч йому переходив дорогу Оксентій Кашуба (Г. Косинка);

// перев. зі сл. путь, дорога, шлях і т. ін. Ставати на заваді; протидіяти, заважати під час руху.

А бурі нам не перепинять путь (Л. Забашта);

// Перегороджувати що-небудь природною чи зведеною людьми перепоною, стримуючи рух, течію, пересування і т. ін.

Високий стальний каркас, спущений в пази биків і заложений бетонними плитами, перепиняв тепер Дніпрові доступ у проміжок [греблі] (Г. Коцюба);

* Образно. Видно було, що йому все до вподоби – і степ, з його широчиною, і цей застиглий ставок у глибокій балці, і ліс, що стіною піднявся на обрії, перепиняючи нестримний розбіг полів (С. Журахович).

2. перен. Перешкоджати певній дії, ходу, розвитку чого-небудь.

Його мислі перепинив рішучий стук у двері (Г. Коцюба);

Він хотів узяти одне зернятко на зуб, та Яремченко перепинив цей намір зляканим окриком: – Що ви робите! Кожна зернина іде на вагу золота. Це новий сорт (Д. Бедзик).

3. також без дод. Перебивати, переривати бесіду, мову, розповідь, не давати говорити.

– Ну, та не перепиняйте парубкові, – хай каже! – Кажи! Кажи! – вдалися знов до Андрія (Б. Грінченко);

– Говоріть ви своє! – перепиняє сусідка, і голос її дрижить. – Ви думаєте, що то так, як в старому краю? (Мирослав Ірчан);

Тут саме нашу цікаву розмову перепинила Параска, що вскочила до нас у хату (Панас Мирний);

– Не те, зовсім не те! – перепинив Петро Іванович річ лікаря (Л. Яновська);

// безос.

Ту ж мить їй стиснуло горло, перепинило мову, і вона як стояла, так і впала на землю і, притиснувши руки до грудей, заридала тяжко... (Б. Грінченко).