переривати

ПЕРЕРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док.

1. що. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини.

Рука тремтяча удлище хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не перерива (М. Рильський);

– Як же вам живеться в нашій стороні?.. – питав Волько, смикаючи в руках кінець парусини, неначе він хотів її перервати (І. Нечуй-Левицький);

Їй здавалось, що чорна довгорука потвора перервала свій ланцюг і женеться слідом... (О. Донченко);

// Роздирати кого-, що-небудь на шматки; шматувати.

З'їж мене, вовку.., возьми [візьми], вовку, та й перерви мене (Номис).

2. що і без дод. Припиняти або порушувати дію, течію, розвиток чого-небудь.

Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон халупки, розлягався раптовий грюкіт у віконце (М. Коцюбинський);

Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів (Олесь Досвітній);

Скрипник перервав гру та й оправдувався, що не завважив панича (Л. Мартович);

Він уже хотів би, щоб сталося щось надзвичайне, непередбачене і перервало збори (Д. Ткач);

// безос.

Боровому аж дихання перервало від тієї прикрої новини (Я. Гримайло);

// Не давши договорити, примушувати кого-небудь тимчасово або зовсім замовкнути; перебивати.

– А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити перед товариством (І. Франко);

Ватаг кілька разів переривав оповідача, просячи зупинитись докладніше на тім чи іншім епізоді (В. Гжицький);

– Ну, у мене не швидко спливе те, що маю, – перервав її Колісник (Панас Мирний);

– Стій, – перервав говіркого діда Яць (П. Колесник);

// Робити тимчасовий перепочинок від чого-небудь, зупинку в чому-небудь.

Владно тягнуло до себе .. життя, змушуючи переривати літературні вправи (С. Васильченко);

Друг перериває оповідання. Ходить по кімнаті (Ю. Яновський);

Він перервав свою роботу під час рапорту інтенданта, а потім знову заглибився у свої справи (В. Кучер).

(1) Перерива́ти / перерва́ти мовча́ння (мовча́нку, ти́шу, па́узу і т. ін.) – починати говорити або починати звучати (про звуки взагалі); порушувати тишу, паузу і т. ін.

Далеко понад селом лунають звуки музики та співів, перериваючи мертву, безконечну тишу сільської зимової ночі (І. Франко);

– Стукав хтось, – перериває мовчанку Зіна (Мирослав Ірчан);

– А що, дідусю, – перервав я мовчанку.. – А чи не траплялося вам .. зі справжніми злодіями стяватися..? (Г. Хоткевич).

◇ (2) Перерва́ти горля́нку (д) див. перегриза́ти;

(3) Перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри – дуже ретельно переглядати все, заглядати в найпотаємніші закутки в пошуках кого-, чого-небудь.

– Вони [чоловіки] й вас уб'ють. Давайте краще обидві сховаємось. – Що ти кажеш таке? То вони тоді всі мишачі нори перериють (Г. Хоткевич).

ПЕРЕРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що.

1. Рити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.

Землі чимало на віку я в полі перерив (І. Гончаренко);

Перерити всю долівку.

2. розм. Перекидати, розкидати речі, папери і т. ін., роблячи обшук.

Її кров, рідна кров .. чужу душу загубила!.. Так кажуть люди; того допитувався у неї й становий, перекидаючи та перериваючи усе в хаті, щоб знайти яку-небудь ознаку [вбивства] (Панас Мирний);

Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки (М. Стельмах);

Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище, .. і скрині повідчиня, і у них усе перериє. – Глядіть, – каже, – глядіть добре! (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Переглядати, перебирати, ворушити все або багато чого-небудь, шукаючи щось або наводячи порядок.

– Насипано блискучих камінців; Нам [свиням] тільки клопоту хазяїн наробив, Ми перерили все – хоч би тобі гнилиця... (Л. Глібов);

Він хапливо обома руками перериває сіно (О. Донченко);

* Образно. Ходить Терентій подвір'ям,перериває в голові усі закапелки, а нічого придумати не може (М. Стельмах).