1. Великий тлумачний словник сучасної мови

переривати

перерива́ти

I -аю, -аєш, недок., перервати, -ву, -веш, док.

1》 перех. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини.

|| Роздирати кого-, що-небудь на шматки; шматувати.

2》 перех. і неперех. Припиняти або порушувати дію, течію, розвиток чого-небудь.

|| безос.

|| Не давши договорити, примушувати кого-небудь тимчасово або зовсім замовкнути; перебивати.

|| Робити тимчасовий перепочинок від чого-небудь, зупинку в чому-небудь.

II -аю, -аєш, недок., перерити, -ию, -иєш, док., перех.

1》 Рити все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.

2》 розм. Перекидати, розкидати речі, папери і т. ін., роблячи обшук.

|| Переглядати, перебирати, ворушити все чи багато чого-небудь, шукаючи щось або наводячи порядок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переривати — перерива́ти 1 дієслово недоконаного виду силою розділяти щось на частини; припиняти розвиток перерива́ти 2 дієслово недоконаного виду рити все або чогось; розкидати речі Орфографічний словник української мови
  2. переривати — 1) дк. ПЕРЕРВАТИ, розривати; (горло) перегризати; (сон) припиняти, порушувати; (мову) уривати, обривати, перебивати, перепиняти; (працю) робити перерву у; (зв'язок) перетинати. 2) дк. ПЕРЕРИТИ, перекопувати, (все в хаті) перекидати. Словник синонімів Караванського
  3. переривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  4. переривати — Перерива́ти, -ва́ю, -ва́єш; перерва́ти, -рву́, -рве́ш, -рву́ть перерива́ти, -ва́ю, -ва́єш; перери́ти, -ри́ю, -ри́єш; перери́й, -ри́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. переривати — ПЕРЕРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док. 1. що. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини. Рука тремтяча удлище хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не перерива (М. Словник української мови у 20 томах
  6. переривати — перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри. Дуже ретельно переглядати все, заглядати в найпотаємніші закутки в пошуках кого-, чого-небудь. — Вони (чоловіки) й вас уб’ють. Давайте краще обидві сховаємось.— Що ти кажеш таке? То вони тоді всі мишачі нори перериють (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  7. переривати — ОБШУ́КУВАТИ (робити обшук), ТРУСИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм., ПЕРЕТРУ́ШУВАТИ підсил., ПЕРЕТРЯСА́ТИ підсил., ПЕРЕРИВА́ТИ підсил. розм. — Док.: обшука́ти, потруси́ти, обтруси́ти, перетруси́ти, перетрясти́, перери́ти. Словник синонімів української мови
  8. переривати — ПЕРЕРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док. 1. перех. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини. Рука тремтяча удлище хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не перерива (Рильський, І, 1960, 169)... Словник української мови в 11 томах