перериватися
перерива́тися
I -аюся, -аєшся, недок., перерватися, -вуся, -вешся, док.
1》 Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися.
|| Кінчатися, щоб через певний проміжок починатися знову (про масив, лінію, ряд предметів, розташованих один за одним, і т. ін.).
2》 Припинятися або порушуватися, звичайно тимчасово (про дію, течію, розвиток чого-небудь).
|| Раптово, одразу замовкати на короткий проміжок часу або, рідше, назовсім (про голос, звуки, шум і т. ін.).
3》 перен., розм. Робити, виконувати що-небудь, стараючись з усієї сили; надриватися.
|| Кричати з усієї сили.
4》 тільки недок. Пас. до переривати I.
II -ається, недок.
Пас. до переривати II.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перериватися — перерива́тися 1 дієслово недоконаного виду розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися; припинятися або порушуватися, звичайно тимчасово перерива́тися 2 дієслово недоконаного виду робити, виконувати що-небудь... Орфографічний словник української мови
- перериватися — див. працювати; рватися; старатися Словник синонімів Вусика
- перериватися — ПЕРЕРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися. [Люцілла:] Я згубила рибку! .. Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Закурює. Словник української мови у 20 томах
- перериватися — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- перериватися — ПЕРЕРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися. [Люцілла:] Я згубила рибку!.. Шнурочок певне перервався… (Л. Укр., III, 1952, 307); Закурює. Словник української мови в 11 томах