1. Орфографічний словник української мови

перериватися

перерива́тися 1

дієслово недоконаного виду

розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися; припинятися або порушуватися, звичайно тимчасово

перерива́тися 2

дієслово недоконаного виду

робити, виконувати що-небудь, стараючись з усієї сили; надриватися

розм.

перерива́тися 3

дієслово недоконаного виду

бути розритим

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перериватися — див. працювати; рватися; старатися Словник синонімів Вусика
  2. перериватися — I -аюся, -аєшся, недок., перерватися, -вуся, -вешся, док. 1》 Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися. || Кінчатися, щоб через певний проміжок починатися знову (про масив, лінію, ряд предметів, розташованих один за одним, і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перериватися — ПЕРЕРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися. [Люцілла:] Я згубила рибку! .. Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Закурює. Словник української мови у 20 томах
  4. перериватися — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. перериватися — ПЕРЕРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Розділятися навпіл, на частини під дією ривка, сили; розриватися. [Люцілла:] Я згубила рибку!.. Шнурочок певне перервався… (Л. Укр., III, 1952, 307); Закурює. Словник української мови в 11 томах