переставати

ПЕРЕСТАВА́ТИ¹, а́ю, ає́ш, недок., ПЕРЕСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. переста́нь, переста́ньте; док.

1. Припиняти робити щось, виконувати якусь дію, займатися чим-небудь або виходити з якого-небудь стану.

Які мої тепер холодні стали груди, Що серце вже й тебе любить перестає! (П. Куліш);

Павлуша не переставав думати про своє (А. Головко);

Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали (Т. Шевченко);

Дні і ночі я тужила, Та вже й перестала (Л. Дмитерко);

// безос.

Сагайда прокинувся від того, що підвода зупинилась і його перестало товкти в голову металевою ніжкою лафета (О. Гончар);

// тільки док., наказ. сп. Уживається для передавання наказу або прохання припинити яку-небудь дію (розмову, плач і т. ін.).

[Іван:] Звиніть, будь ласка, мені вже цей раз .. [Голоси:] Та годі тобі, Іване, перестань! (М. Кропивницький);

[Кряж:] Ольго, ну, ти... той... перестань... Сліз не люблю (М. Зарудний).

2. Затихати (про звуки, утворювані якою-небудь дією).

А рев, лускіт, гук не переставав (І. Франко);

“Др-р-р-р”, – чулося звідти [з висоти] і не переставало ні на хвилину (Григорій Тютюнник);

Хай осінь, хай тумани, А пісня та дзвінка Ніяк не перестане (М. Рильський);

// Припинятися (про дощ, сніг, вітер і т. ін.).

Хмарка проходить, дощ перестає (С. Васильченко);

М'який лапастий сніг не переставав падати (І. Микитенко);

Перестав вітер в одну мить (І. Нечуй-Левицький);

Ніхто не тікав, не ховався від дощу, а діти .. виспівували: – Дощику, дощику, перестань, поїдемо на баштан!.. (О. Довженко);

// безос.

Не посилкується [Плутон] німало, Щоб так палати перестало І щоб оцей пожар погас (І. Котляревський).

◇ Переста́ло би́тися се́рце див. се́рце;

(1) Переста́ти і ву́хом ве́сти (д) див. вести́.

ПЕРЕСТАВА́ТИ², таю́, тає́ш, недок., кого, діал.

Перегороджувати дорогу кому-небудь.

Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його [звіра] переставати (Сл. Б. Грінченка).