1. Словник чужослів Павло Штепа

переставати

див. здержувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переставати — Перестава́ти: — приятелювати [48] Словник з творів Івана Франка
  2. переставати — (щось робити, діяти) припиняти, кидати, залишати. Словник синонімів Полюги
  3. переставати — перестава́ти 1 дієслово недоконаного виду припинити робити щось перестава́ти 2 дієслово недоконаного виду перегороджувати дорогу діал. Орфографічний словник української мови
  4. переставати — (діяти) припиняти, облишати, лишати; (- звуки) затихати, (з ч. не) не вгавати; (- дощ) ущухати, припинятися. Словник синонімів Караванського
  5. переставати — I -аю, -аєш, недок., перестати, -ану, -анеш; наказ. сп. перестань, перестаньте; док. 1》 Припиняти робити щось, виконувати якусь дію, займатися чим-небудь або виходити з якого-небудь стану. || безос. || тільки док., наказ. сп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. переставати — Перестава́ти, -стаю́, -стає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. переставати — ПЕРЕСТАВА́ТИ¹, а́ю, ає́ш, недок., ПЕРЕСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. переста́нь, переста́ньте; док. 1. Припиняти робити щось, виконувати якусь дію, займатися чим-небудь або виходити з якого-небудь стану. Словник української мови у 20 томах
  8. переставати — Припиняти військові дії, погоджуватися на що-небудь Словник застарілих та маловживаних слів
  9. переставати — ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ... Словник синонімів української мови
  10. переставати — ПЕРЕСТАВА́ТИ¹, а́ю, ає́ш, недок., ПЕРЕСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. переста́нь, переста́ньте; док. 1. Припиняти робити щось, виконувати якусь дію, займатися чим-небудь або виходити з якого-небудь стану. Словник української мови в 11 томах
  11. переставати — Переставати, -таю́, -єш сов. в. перестати, -стану, -неш, гл. 1) Переставать, перестать. Коли ж за тобою плакать перестану. Чуб. Перестала дівчинонька вірненько любити. Мет. — у чому. Останавливаться, остановиться на чемъ, перестать, дойдя до чего. Словник української мови Грінченка