1. Словник чужослів Павло Штепа

здержувати

Гамувати, погамувати, загамовувати, загамувати, позагамовувати, згамовувати, згамувати, позгамовувати, угамовувати, угамувати, повгамовувати, заспокоювати, заспокоїти, позаспокоювати, приборкувати, приборкати, поприборкувати, спинювати, спиняти, спинити, поспинювати, поспиняти, зупиняти, зупинити, позупиняти, повпинювати, повпиняти, припинювати, припиняти, припинити, поприпиняти, упиняти, упинити, повпиняти, тамувати, затамовувати^ затамувати, позатамовувати, потамовувати, потамувати, притамовувати, притамувати, стамовувати, стамувати, постамовувати, утамовувати, утамувати, повтамовувати, тримати, затримувати, затримати, позатримувати, перетримувати, перетримати, поперетримувати, потримувати, потримати, притримувати, притримати, попритримувати, утримувати, утримати, повтримувати, уговтувати, уговтати, повговтувати, укоськувати, укоськати, повкоськувати, ускромляти, ускромити, повскромляти, див. держати, підкоряти, підчиняти, подавляти, придержувати, смиряти, підневолювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здержувати — зде́ржувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. здержувати — див. перешкоджати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  3. здержувати — -ую, -уєш, недок., здержати, -жу, -жиш, док., перех., розм. 1》 Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. || Утримувати від яких-небудь дій, вчинків. Здержувати язика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здержувати — ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)... Словник синонімів української мови
  5. здержувати — ЗДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. 1. Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Стор. Словник української мови в 11 томах
  6. здержувати — Здержувати, -жую, -єш сов. в. здержати, -жу, -жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. І. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Словник української мови Грінченка