1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здержувати

зде́ржувати

-ую, -уєш, недок., здержати, -жу, -жиш, док., перех., розм.

1》 Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін.

|| Утримувати від яких-небудь дій, вчинків. Здержувати язика.

2》 Не давати чому-небудь виявлятися повною мірою, приглушувати що-небудь у собі.

3》 також без додатка. Протистояти натискові кого-, чого-небудь.

|| із запереченням не. Здержувати атаку.

4》 Бути в силі тримати яку-небудь вагу, утримувати що-небудь на (у) собі. Здержати слово.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здержувати — зде́ржувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. здержувати — див. перешкоджати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  3. здержувати — Гамувати, погамувати, загамовувати, загамувати, позагамовувати, згамовувати, згамувати, позгамовувати, угамовувати, угамувати, повгамовувати, заспокоювати, заспокоїти, позаспокоювати, приборкувати, приборкати, поприборкувати, спинювати, спиняти... Словник чужослів Павло Штепа
  4. здержувати — ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)... Словник синонімів української мови
  5. здержувати — ЗДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. 1. Зупиняти на ходу кого-, що-небудь, затримувати, уповільнювати чий-небудь рух і т. ін. Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Стор. Словник української мови в 11 томах
  6. здержувати — Здержувати, -жую, -єш сов. в. здержати, -жу, -жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. І. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Словник української мови Грінченка