1. Словник чужослів Павло Штепа

підкоряти

хохл. (подчінять) скоряти

скорювати, скорити, поскорювати, упокорювати, упокорити, повпокорювати, підбивати, підбити, попідбивати. завойовувати, завоювати, позавойовувати, звойовувати, звоювати, позвойовувати, полонити, заполонити, пополонити, сполонити, уполонити, упідлеглювати, упідлеглити, поупідлеглювати, приборкувати, приборкати, поприборкувати, див. здержувати, держати, дискримінувати, підневолювати, підчиняти, подавляти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкоряти — підкоря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. підкоряти — (нарід) завойовувати, поневолювати, уярмлювати, ставити на коліна; (природу) СКОРЯТИ, запрягати, загнуздувати; (своїй волі) підпорядковувати, ід. брати в шори, жм. підхиляти <�підвертати> під себе. Словник синонімів Караванського
  3. підкоряти — див. перемагати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. підкоряти — -яю, -яєш і рідко підкорювати, -юю, -юєш, недок., підкорити, -корю, -кориш, док., перех. 1》 Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., кого, що. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  6. підкоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., перех. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах