підкоряти
підкоря́ти
-яю, -яєш і рідко підкорювати, -юю, -юєш, недок., підкорити, -корю, -кориш, док., перех.
1》 Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.).
|| Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь владі, ставити в залежність від когось.
|| перен. Освоювати що-небудь, роблячи корисним для себе, для людства.
|| перен. Підпорядковувати що-небудь чомусь, ставити щось у залежність від іншого.
2》 перен. Викликати своїм поводженням, мовою, манерами тощо у кого-небудь схвальну оцінку, захоплення, прихильність і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкоряти — підкоря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- підкоряти — (нарід) завойовувати, поневолювати, уярмлювати, ставити на коліна; (природу) СКОРЯТИ, запрягати, загнуздувати; (своїй волі) підпорядковувати, ід. брати в шори, жм. підхиляти <�підвертати> під себе. Словник синонімів Караванського
- підкоряти — див. перемагати; підкорювати Словник синонімів Вусика
- підкоряти — хохл. (подчінять) скоряти скорювати, скорити, поскорювати, упокорювати, упокорити, повпокорювати, підбивати, підбити, попідбивати. Словник чужослів Павло Штепа
- підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., кого, що. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- підкоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- підкоряти — ПІДКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, корю́, ко́риш, док., перех. 1. Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах