переступати

ПЕРЕСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. пересту́плять; док.

1. що і без дод. Роблячи крок, опинятися по другий бік чого-небудь.

Проміж оселею хилявся [Пандар], Тини переступав, ховався (І. Котляревський);

Рубін .. бачив, як, переступаючи через калюжі, по стежці відходила Мар'яна (І. Сенченко);

Юля поклала граблі. Легко занесла ногу, щоб переступити покіс (Григорій Тютюнник);

* Образно. Прив'яле листя .. бузкового куща, який переступив межу і ріс по обидва боки паркана, почало оживати (М. Томчаній);

// перен. Переборювати, долати які-небудь труднощі, неприємності і т. ін.

А говорив [Гайовий] .. таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Л. Мартович);

Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду, і перший крок виявився нелюдськи важкий і такий невдалий (П. Загребельний);

// перен. Змінювати наперед визначену послідовність дій, заходів; переходити до іншого, іноді обминаючи, пропускаючи щось проміжне.

Весна прийшла без дощів. І це дуже стурбувало Мусія Стояна, він наказав переступити через ті строки, які були визначені планом (С. Скляренко).

2. тільки док., за що у сполуч. зі сл. за поріг, за двір і т. ін. Вийти з приміщення, з двору і т. ін.

Ми й не зчулися, як за поріг переступили (Марко Вовчок);

Те лихо.., що важким каменем лежало на душі, скотилося, коли вона переступила за свій двір (Панас Мирний).

3. з чого на що і без дод. Ступаючи, переміщуватися з місця на місце.

Не кваплячись.., розмірено і впевнено переступаючи із скоби на скобу, він [бригадир] підіймався до свого орлиного гнізда на вершині димаря, де на нього вже чекали двоє мулярів (І. Волошин);

Почав [Василь] придивлятися, переступив трохи вбік – і справді, прямо над головою побачив зірку (Г. Хоткевич);

// тільки недок., по чому і без дод., також у сполуч. зі сл. ногами, ніжками і т. ін. Не стояти спокійно на місці, рухатися.

Та ніженьками переступа [Стеха], щоб побачив, що вона у червоних черевичках (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кінь, що спочатку покірливо переступав ногами, вийшовши за ворота, .. зірвався з вуздечки й побіг назад у подвір'я (Г. Епік);

Ішов [професор] тихою ходою, помалу переступаючи неслухняними ногами (В. Собко).

4. з чого на що, у сполуч. зі сл. з ноги на ногу, з однієї ноги на другу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переносити вагу тіла з однієї ноги на другу; переминатися.

Ця мова нітрохи Петра не заспокоїла. Він м'явся, червонів, переступав із ноги на ногу (Л. Мартович);

Гаркуша стояв, переступаючи з ноги на ногу, не знав, що йому робити (В. Кучер);

– Зі мною, матусю, їй нічого не трапиться, – спокійно сказав Василь, переступивши з ноги на ногу (Г. Хоткевич);

Чужоземець важко переступив з ноги на ногу, теж проказав кілька слів і вимушено посміхнувся (П. Панч).

5. що у сполуч. зі сл. дорогу, шлях і т. ін., перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати комусь що-небудь робити; не допускати чогось.

– Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях .. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (С. Добровольський).

6. що, через що, перен. Не зважати на що-небудь, нехтувати чимсь.

Є обов'язки й права, Яких ми не переступали (Л. Дмитерко);

Переступити слово;

// Порушувати закон, правило і т. ін.

– Поки я жива, так не дам тобі волі шлятися та п'янствувати .. Через закон переступлю, а по-своєму зроблю (Г. Квітка-Основ'яненко);

Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон (П. Колесник).

7. що, у сполуч. зі сл. межа, грань і т. ін., перен. Переходити межу чого-небудь; виходити за межі відомого або дозволеного, прийнятого.

Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде);

Що бачить він зараз, цей чоловік, готовлячись [готуючись] поневолі переступити грань, яка ділить відоме від невідомого.., земне від решти сотвореного? (Г. Хоткевич);

Товаришувала [Майя] до цього з багатьма хлопцями в інституті, але жодного разу не дозволяла собі переступити грань у тих товариських взаєминах (Іван Ле);

Переступити закон.

8. що, з чого у що, через що і без дод., перен. Переходити яку-небудь кількісну або якісну межу.

Відтак, по кілька разів на день, переступав я з двадцятого у вісімнадцятий вік. Слухав тріо акордеоністів у клубі і розглядав колекцію темних, нечищених монет у старій кайзерівській касці на горищі в діда (Ю. Мушкетик);

Новобранці вже не плачуть. Для них вже настало нове життя, вони переступили через межу, – краще воно чи гірше, те нове життя, дарма, вже почалось! (Леся Українка);

Це була та чиста, незацікавлена любов, яку почуває підліток до вчительки і яка, межі дитячого віку переступаючи, робиться смішна в дорослого (В. Підмогильний);

Для неї все ще гарне .. Вона не переступила ще того порога в житті, за яким так багато колючок (Мирослав Ірчан);

За певну кількість аркушів, отже й слів, укладачі не мали права переступити (М. Рильський);

// безос.

[Свідок:] Мені вже на сімдесятий переступило (Л. Мартович);

// рідко. Приймати іншу віру, переходити до іншого віросповідання.

Полюбивши мойого батька, а з тим і його рідну мову, переступила [Марія] без вагань на його просьбу на його віру (О. Кобилянська).

9. кого, перен., рідко. Поступатися кому-небудь чимсь.

– Не журися, Йосипе, не турбуйся, сама виношу, своїми руками виняньчу тобі дочку. Коли б тілько Параска переступила її (Панас Мирний).

10. кого, рідко. Заміняти кого-небудь собою.

Приходить черга іти на варту до гробу старшому. Той розболівся. Середульший – не хоче його переступити (з казки).

11. тільки док., перед ким, заст. Завинити, провинитися.

– Коли я перед тобою в чім переступила, коли я в чім грішна, согрішила, карай мене (Панас Мирний).

(1) Наси́лу (ле́две) переступа́ти (нога́ми) – іти повільно, з трудом.

Галочка .. увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський);

Перелі́зти і т. ін. / переступи́ти (переско́чити і т. ін.) [че́рез] перела́з див. перела́зити.

◇ (2) [І] поро́га (порі́г) не переступа́ти / не переступи́ти чого, чийого – зовсім не бути, не бувати де-небудь, у когось і т. ін.

Не наважувалася сказати вголос, що про себе вже вирішила ніколи не переступати порога цього дому (А. Дімаров);

– Останній раз нога моя в твоїй хаті, – промовила Ганна. – Не переступлю я, Марино, твого порога! (І. Нечуй-Левицький);

Познаходилися й такі, які начебто бачили, як я вчащав до Христі, хоча, правду кажучи, я раніше ніколи й порога її хати не переступив (Є. Гуцало);

(3) Ле́две переступа́ти нога́ми (д) див. переставля́ти;

(4) Ледь переступа́ти нога́ми (д) див. переставля́ти;

(5) Наси́лу переступа́ти нога́ми (д) див. переставля́ти;

Перемина́тися (переступа́ти) / переступи́ти з ноги́ на но́гу див. перемина́тися²;

Переста́витися (переступи́ти) на той світ див. переста́витися;

(6) Переступа́ти з одніє́ї ноги́ на дру́гу (д) див. перемина́тися²;

(7) Переступа́ти / переступи́ти [че́рез] порі́г:

а) заходити до якого-небудь приміщення.

Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (З. Тулуб);

Що це було саме її місце, я зрозумів із того, як швидко воно звільнилося, ледве Леночка переступила поріг (Ю. Яновський);

б) виходити з якого-небудь приміщення, вирушати.

Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (М. Стельмах);

// вибувати звідки-небудь.

Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Ю. Яновський);

Переступа́ти поро́ги.

А в світлиці вже лаштувались [їхати до столиці]. Панотець Сильвестр правив молебень, кропив святою водою і давав цілувати хреста. Пан сотник глянув на ясновельможну: – Здається, пора переступати пороги (М. Лазорський);

в) (чого, у що) потрапляти куди-небудь.

Діти, що народилися тої незабутньої осені.., сьогодні .. переступають поріг Львівського університету (І. Цюпа);

Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай, – сказала Галецька (І. Нечуй-Левицький);

Він диктував свої умови, ще тільки переступивши поріг, але найдивніше, що його слухали (П. Загребельний).