переступати

ПЕРЕСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. пересту́плять; док.

1. перех. і без додатка. Роблячи крок, опинятися по другий бік чого-небудь.

Проміж оселею хилявся [Пандар], Тини переступав, ховався (Котл., І, 1952, 239);

Рубін.. бачив, як, переступаючи через калюжі, по стежці відходила Мар’яна (Сенч., Опов., 1959, 48);

Юля поклала граблі. Легко занесла ногу, щоб переступити покіс (Тют., Вир, 1964, 238);

*Образно. Прив’яле листя.. бузкового куща, який переступив межу і ріс по обидва боки паркана, почало оживати (Томч., Готель.., 1960, 31);

// перен. Переборювати, долати які-небудь труднощі, неприємності і т. ін.

А говорив [Гайовий].. таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Март., Тв., 1954, 236);

Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду, і перший крок виявився нелюдськи важкий і такий невдалий (Загреб., День.., 1964, 224);

// перен. Змінювати наперед визначену послідовність дій, заходів; переходити до іншого, іноді обминаючи, пропускаючи щось проміжне.

Весна прийшла без дощів. І це дуже стурбувало Мусія Стояна, він наказав переступити через ті строки, які були визначені планом (Скл., Хазяїни, 1948, 196).

2. тільки док., неперех., у сполуч. із сл. за поріг, за двір і т. ін. Вийти з приміщення, з двору і т. ін.

Ми й не зчулися, як за поріг переступили (Вовчок, І, 1955, 134);

Те лихо.., що важким каменем лежало на душі, скотилося, коли вона переступила за свій двір (Мирний, III, 1954, 38).

Переступа́ти (переступи́ти) порі́г чого, у що, до чого;

Переступа́ти (переступи́ти) че́рез порі́г:

а) заходити до якогось приміщення.

Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (Тулуб, В степу.., 1964, 104);

Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Коцюб., І, 1955, 237);

б) потрапляти куди-небудь.

Чи була, чи не була чарка, та жартів, шуму, галасу вистачало всюди, де переступав поріг Кіндрат (Жур., Дорога.., 1948, 73);

Діти, що народилися тої незабутньої осені 1939 року, сьогодні.. переступають поріг Львівського університету (Цюпа, Україна.., 1960, 257);

Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (Фр., VI, 1951, 181);

— Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай, — сказала Галецька (Н.-Лев., IV, 1956, 299);

в) приходити до кого-небудь, відвідувати когось.

— Останній раз нога моя в твоїй хаті, — промовила Ганна. — Не переступлю я, Марино, твого порога! (Н.-Лев., І, 1956, 99);

*Образно. Полтавщино..! Війна переступила через твій поріг (Ю. Янов., І, 1954, 72);

г) виходити куди-небудь з чогось, через щось.

Саме в ту мить, як Сахно наважилася переступити поріг і одчайдушно поринути в пітьму, — враз спалахнуло яскраве світло (Смолич, І, 1958, 89);

Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (Стельмах, II, 1962, 387);

д) міняти місце перебування.

Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Ю. Янов., II, 1954, 78).

3. перех. і неперех. Ступаючи, переміщуватися з місця на місце.

Не кваплячись.., розмірено і впевнено переступаючи із скоби на скобу, він [бригадир] підіймався до свого орлиного гнізда на вершині димаря, де на нього вже чекали двоє мулярів (Вол., Наддн. висоти, 1953, 8);

Почав [Василь] придивлятися, переступив трохи вбік — і справді, прямо над головою побачив зірку (Хотк., І, 1966, 117);

Він переступив з одного верстата на другий, покритий дошками (Бойч., Молодість, 1949, 165);

// тільки недок., по чому і без додатка, також у сполуч. із сл. ногами, ніжками і т. ін. Не стояти спокійно на місці, рухатися.

Та ніженьками переступа [Стеха], щоб побачив, що вона у червоних черевичках (Кв.-Осн., II, 1956, 376);

Кінь, що спочатку покірливо переступав ногами, вийшовши за ворота, .. зірвався з вуздечки й побіг назад у подвір’я (Епік, Тв., 1958, 279);

Ішов [професор] тихою ходою, помалу переступаючи неслухняними ногами (Собко, Скеля.., 1961, 103).

Наси́лу (ле́две) переступа́ти (нога́ми) — іти повільно, з трудом.

Галочка.. увійшла до батька, насилу ногами переступа (Кв.-Осн., II, 1956, 347);

Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Сміл., Сашко, 1957, 167).

◊ Переступи́ти на той світ, заст. — умерти.

Отак вони любилися! На той світ хотіли Обнявшися переступить (Шевч., І, 1951, 156);

Не один парубок або й чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового "безміна" [кулаків], похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить… (Мирний, І, 1949, 213).

4. неперех., у сполуч. із сл. з ноги на ногу, з однієї ноги на другу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переносити вагу тіла з однієї ноги на другу; переминатися.

Ця мова нітрохи Петра не заспокоїла. Він м’явся, червонів, переступав із ноги на ногу (Март., Тв., 1954, 121);

Гаркуша стояв, переступаючи з ноги на ногу, не знав, що йому робити (Кучер, Чорноморці, 1956, 301);

— Зі мною, матусю, їй нічого не трапиться, — спокійно сказав Василь, переступивши з ноги на ногу (Хотк., І, 1966, 106);

Чужоземець важко переступив з ноги на ногу, теж проказав кілька слів і вимушено посміхнувся (Панч, Синів.., 1959, 4).

5. перех., у сполуч. із сл. дорогу, шлях і т. ін., перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати комусь що-небудь робити; не допускати чогось.

— Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (Добр., Очак. розмир, 1965, 121);

— Якщо ми [люди інтелектуальної праці] тільки одні переступимо шлях війні, то завтра запитання Максима Горького: — З ким ви, майстри культури? — стане вже для всіх, хто вагається і мріє відсидіти в своїй норі, не пересторогою, а осудом (Рибак, Час.., 1960, 232).

6. перех. і неперех., перен. Не зважати на що-небудь, нехтувати чимсь.

— Ти забуваєш про дисципліну.. Ти член організації "Червоні зорі", піонер, і не смієш переступати своїх обов’язків (Гур., Осок. друзі, 1946, 37);

Є обов’язки й права, Яких ми не переступали (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 61);

Переступити слово;

// Порушувати закон, правило і т. ін.

— Поки я жива, так не дам тобі волі шлятися та п’янствувати.. Через закон переступлю, а по-своєму зроблю (Кв.-Осн., II, 1956, 103);

Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон (Кол., Терен.., 1959, 336).

7. перех., у сполуч. із сл. межа, грань і т. ін., перен. Переходити межу чого-небудь; виходити за межі відомого або дозволеного, прийнятого.

Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Вільде, Сестри.., 1958, 421);

Що бачить він зараз, цей чоловік, готовлячись поневолі переступити грань, яка ділить відоме від невідомого.., земне від решти сотвореного? (Хотк., І, 1966, 132);

Товаришувала [Майя] до цього з багатьма хлопцями в інституті, але жодного разу не дозволяла собі переступити грань у тих товариських взаєминах (Ле, В снопі.., 1960, 97).

8. перех. і неперех., перен. Переходити яку-небудь кількісну або якісну межу.

Відтак, по кілька разів на день, переступав я з двадцятого у вісімнадцятий вік. Слухав тріо акордеоністів у клубі і розглядав колекцію темних, нечищених монет у старій кайзерівській касці на горищі в діда (Мушк., Серце.., 1962, 210);

Новобранці вже не плачуть. Для них вже настало нове життя, вони переступили через межу, — краще воно чи гірше, те нове життя, дарма, вже почалось! (Л. Укр., III, 1952, 569);

Для неї все ще гарне.. Вона не переступила ще того порога в житті, за яким так багато колючок (Ірчан, II, 1958, 143);

За певну кількість аркушів, отже й слів, укладачі не мали права переступити (Рильський, III, 1956, 66);

// безос.

[Свідок:] Мені вже на сімдесятий переступило (Март., Тв., 1954, 95);

// рідко. Приймати іншу віру, переходити до іншого віросповідання.

Полюбивши мойого батька, а з тим і його рідну мову, переступила [Марія] без вагань на його просьбу на його віру (Коб., III, 1956, 553).

9. перех., перен., рідко. Поступатися кому-небудь чимсь.

— Не журися, Йосипе, не турбуйся, сама виношу, своїми руками виняньчу тобі дочку. Коли б тілько Параска переступила її (Мирний, IV, 1955, 68).

10. перех., рідко. Заміняти кого-небудь собою.

Приходить черга іти на варту до гробу старшому. Той розболівся. Середульший — не хоче його переступити (Укр.. казки, 1951, 244).

11. тільки док., неперех., перед ким, заст. Завинити, провинитися.

— Коли я перед тобою в чім переступила, коли я в чім грішна, согрішила, карай мене (Мирний, І, 1954, 214).