1. Словник української мови у 20 томах

перехитровувати

ПЕРЕХИТРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПЕРЕХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого.

Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь.

– То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідного? – крикнув батько (І. Нечуй-Левицький);

Нарешті, ми придумали: за найкращу втечу треба визнати ту, за якої не треба рушати з місця. Тільки таким чином можна перехитрувати Цопкофа (Ю. Яновський);

Так, значить, можна смерть перехитрити, І хоч не жити справді на землі, Та все ж себе частину тут покинуть І частку ту, ім'я, зробить безсмертним (В. Самійленко);

* У порівн. Вона вмерла тихо, наче всіх перехитрила і непомітно зникла з цього страшного пекла... (О. Гуреїв).

(1) Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) – хитруючи, виявляти свої наміри або помилятися в розрахунках.

– Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! (І. Франко).

◇ (2) Перехитри́ти само́го себе́ – хитруючи, виявити свої наміри або помилитися в розрахунках.

– Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж самого себе перехитрив (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перехитровувати — перехитро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перехитровувати — -ую, -уєш, недок., перехитрувати, -ую, -уєш і перехитрити, -рю, -риш, док., перех. Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь. Перехитрити себе самого (саму, самих) — хитруючи, виявляти свої наміри або помилятися в розрахунках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перехитровувати — ПЕРЕХИТРУВА́ТИ (ПЕРЕХИТРИ́ТИ) (виявитися хитрішим за когось), ПЕРЕМУДРУВА́ТИ (ПЕРЕМУДРИ́ТИ), ЗМУДРУВА́ТИ діал. — Недок.: перехитро́вувати, перемудро́вувати. — То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідченого? (І. Словник синонімів української мови
  4. перехитровувати — ПЕРЕХИТРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПЕРЕХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь. — То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідного? — крикнув батько (Н. Словник української мови в 11 томах