перехитровувати
ПЕРЕХИТРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПЕРЕХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь.
— То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідного? — крикнув батько (Н.-Лев., IV, 1956, 351);
Нарешті, ми придумали: за найкращу втечу треба визнати ту, за якої не треба рушати з місця. Тільки таким чином можна перехитрувати Цопкофа (Ю. Янов., II, 1954, 29);
Так, значить, можна смерть перехитрити, І хоч не жити справді на землі, Та все ж себе частину тут покинуть І частку ту, ім’я, зробить безсмертним (Сам., І, 1958, 84);
*У порівн. Вона вмерла тихо, наче всіх перехитрила і непомітно зникла з цього страшного пекла… (Гур., Наша молодість, 1949, 18).
Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) — хитруючи, виявляти свої наміри або помилятися в розрахунках.
— Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! (Фр., VI, 1951, 72).
Значення в інших словниках
- перехитровувати — перехитро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перехитровувати — -ую, -уєш, недок., перехитрувати, -ую, -уєш і перехитрити, -рю, -риш, док., перех. Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь. Перехитрити себе самого (саму, самих) — хитруючи, виявляти свої наміри або помилятися в розрахунках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перехитровувати — ПЕРЕХИТРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПЕРЕХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого. Перевершувати кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого-небудь. – То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідного? – крикнув батько (І. Словник української мови у 20 томах
- перехитровувати — ПЕРЕХИТРУВА́ТИ (ПЕРЕХИТРИ́ТИ) (виявитися хитрішим за когось), ПЕРЕМУДРУВА́ТИ (ПЕРЕМУДРИ́ТИ), ЗМУДРУВА́ТИ діал. — Недок.: перехитро́вувати, перемудро́вувати. — То це ти й мене перехитрувала? Мене, старого, досвідченого? (І. Словник синонімів української мови