1. Словник української мови у 20 томах

перецвітати

ПЕРЕЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЦВІСТИ́, цвіту́, цвіте́ш, док.

1. без прям. дод. Закінчувати цвісти.

[Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! Вже й сон-трава перецвітати стала (Леся Українка);

Перецвіла калинойка [калинонька], перецвіла біла; чи любов у серці згасла, чи лиш притаїлась? (Уляна Кравченко);

Натрудившися у квітні, Перецвівши у маю, Йдуть дерева передлітні В повінь лагідну свою (М. Рильський).

2. без прям. дод., перен. Втрачати молодість, свіжість; марніти, старіти.

– Ця дитина, така у бога випрошена, така пожадана, мала перецвісти, як цей серед густого лісу на зрубі квіт! (Н. Кобринська).

3. що. Цвісти дуже довго, довше, ніж щось інше.

– А то що таке біле? – він глянув у бік поля. – О, тільки тепер помітив? – невесело всміхнувся Степура. – То ж гречки цвітуть. Це їм вистачить цвісти на все літо. Все перецвітуть, – і в голосі його забринів смуток (О. Гончар).

4. тільки док., без прям. дод. Те саме, що заплі́сня́віти.

5. без прям. дод., рідко. Набувати іншого кольору, відтінку, втрачати свій колір.

* Образно. Вже струменями теплими угору Димки пливуть, пухнаті і рясні, І, перецвівши в синяву прозору, Відсвічуються в кожному вікні (В. Бичко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перецвітати — перецвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перецвітати — [пеиреицв'ітатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
  3. перецвітати — -аю, -аєш, недок., перецвісти, -цвіту, -цвітеш, док. 1》 неперех. Закінчувати цвітіння. 2》 неперех., перен. Втрачати молодість, свіжість; марніти, старіти. 3》 перех. Цвісти дуже довго, довше, ніж щось інше. 4》 тільки док., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перецвітати — ВІДЦВІСТИ́ (перестати, закінчити цвісти), ВІДКВІТУВА́ТИ, ВІДКВІ́ТНУТИ, ПЕРЕЦВІСТИ́, ВІДЦВІСТИ́СЯ розм.; ВІДКРАСУВА́ТИСЯ (про злакові культури). — Недок.: відцвіта́ти, перецвіта́ти, відцвіта́тися. Словник синонімів української мови
  5. перецвітати — ПЕРЕЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЦВІСТИ́, цвіту́, цвіте́ш, док. 1. неперех. Закінчувати цвітіння. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! Вже й сон-трава перецвітати стала (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах