1. Словник української мови у 20 томах

персоніфікувати

ПЕРСОНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, літ.

Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати.

Стародавні люде [люди] сильно персоніфікували всі ті речі, що їх бачили навколо себе, часто мислили їх як живих (з навч. літ.);

“Сон” Сковороди тільки персоніфікує Правду у вигляді бідної .. людини, яка лежить убита у церковному вівтарі (із журн.);

// Втілювати в образі конкретного персонажа.

Галан, як і Гоголь, не персоніфікує свого позитивного ідеалу (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. персоніфікувати — персоніфікува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. персоніфікувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати. || Втілювати в образі конкретного персонажа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. персоніфікувати — Уособлювати, уособити, поусоблювати, втілювати, втілити, повтілювати, вутілювати, вутілити, див. олицетворений Словник чужослів Павло Штепа
  4. персоніфікувати — Персоніфікува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. персоніфікувати — ПЕРСОНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати. «Сон» Сковороди тільки персоніфікує Правду у вигляді бідної.. Словник української мови в 11 томах