персоніфікувати
ПЕРСОНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати.
«Сон» Сковороди тільки персоніфікує Правду у вигляді бідної.. людини, яка лежить убита у церковному вівтарі (Вітч., 1, 1962, 182);
// Втілювати в образі конкретного персонажа.
Галан, як і Гоголь, не персоніфікує свого позитивного ідеалу (Вітч., 8, 1958, 162).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- персоніфікувати — персоніфікува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- персоніфікувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати. || Втілювати в образі конкретного персонажа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- персоніфікувати — Уособлювати, уособити, поусоблювати, втілювати, втілити, повтілювати, вутілювати, вутілити, див. олицетворений Словник чужослів Павло Штепа
- персоніфікувати — Персоніфікува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- персоніфікувати — ПЕРСОНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати. Словник української мови у 20 томах