пестливий

ПЕСТЛИ́ВИЙ, а, е

1. Який виявляє ласку, любов, ніжність до кого-небудь.

Голуба ти наша Прип'ять, Мов та мати .. – Скільки тулиться до тебе Срібних рік, пестливих дочок (П. Усенко);

// Який виражає ласку, любов, ніжність; сповнений ласки, любові, ніжності.

Мати увечері своїм пестливим голосом нашепче дитині про любов до всього живого (Панас Мирний).

2. перен. Який виклика́є приємне відчуття.

Тихе хвилювання – якесь м'яке, пестливе, лагідне – пройшло їй по тілі дрібним дрожем (В. Підмогильний);

// Приємний для сприймання (про сонце, вітер і т. ін.).

Йому [мешканцю греблі] набридло сидіти цілий день в норі, і зоряне небо та пестливе повітря були бажаною новиною (Ю. Яновський);

Він скинув шапку й підставив голову пестливому вітерцеві (О. Копиленко).

3. рідко. Те саме, що пе́щений 2.

[Річард:] Я вже був ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди, облесливих речей венеціанців (Леся Українка);

Німіють жалі, зашерхає думка, і бентежну душу, мов пестливу непокірну дитину, чиясь владна й лагідна рука тихо огортає, як пелюшками (С. Васильченко);

Співав [О. Вересай] про втечу із Азова, Про удову та трьох синів .. А то заводив жартівливу, Або глибоко жарт влучав, Коли дворяночку пестливу Бичем нещадним він шмагав (М. Рильський).

4. лінгв. Який надає слову або висловлюванню емоційного забарвлення – відтінку ніжності, ласки.

Пристрасть до зменшених і пестливих форм взагалі характерна для української народної мови і для української пісні (з наук. літ.);

У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов .. У його мові переважають пестливі слова: гусятко, поросятко, вербичка, насіннячко, картопелька, пшінце (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пестливий

Значення в інших словниках