пестувати
ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., кого.
1. Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину.
Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Г. Квітка-Основ'яненко);
Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: “Тату, бозя” (О. Стороженко);
// Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати.
Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись і пестуючи дурня, дає йому, скільки він забажає (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь.
Пестувати еліту.
3. Те саме, що пе́сти́ти 1.
– Орисе! Ріднесенька! Зіронько моя! – обнімала і пестувала Катря, переставши плакати, свою кохану посестрицю, товаришку по горю (М. Старицький).
Значення в інших словниках
- пестувати — пе́стувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пестувати — див. балувати Словник синонімів Вусика
- пестувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину. || Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати. 2》 перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь. 3》 Те саме, що пестити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пестувати — Пе́стувати, -тую, -туєш, -тує = пе́сти́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пестувати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
- пестувати — ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Дбайливо доглядати, з любов’ю виховувати дитину. Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- пестувати — Пе́стувати, -тую, -єш гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч. Словник української мови Грінченка