1. Словник української мови в 11 томах

пестувати

ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Дбайливо доглядати, з любов’ю виховувати дитину.

Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Кв.-Осн., II, 1956, 309);

Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: «Тату, бозя» (Стор., І, 1957, 215);

// Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати.

Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись і пестуючи дурня, дає йому, скільки він забажає (Кв.-Осн., II, 1956, 257).

2. перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь.

Наша справа — розвивати демократичне піднесення, пестувати нову, по-новому зростаючу в новій Росії революційну демократію (Ленін, 21, 1971, 238).

3. Те саме, що пе́сти́ти 1.

— Орисе! Ріднесенька! Зіронько моя! — обнімала і пестувала Катря, переставши плакати, свою кохану посестрицю, товаришку по горю (Стар., Облога.., 1961, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пестувати — пе́стувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пестувати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  3. пестувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину. || Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати. 2》 перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь. 3》 Те саме, що пестити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пестувати — Пе́стувати, -тую, -туєш, -тує = пе́сти́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пестувати — ПЕ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., кого. 1. Дбайливо доглядати, з любов'ю виховувати дитину. Догляда [пані] їх, пестує, коха, до розуму доводе (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. пестувати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  7. пестувати — Пе́стувати, -тую, -єш гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч. Словник української мови Грінченка