пещений

ПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пе́сти́ти.

Денис ще змалку був пещений, палкий на вдачу, як той порох (І. Нечуй-Левицький);

Груди в Рубіна широкі, сам він худий і не дуже пещений (І. Сенченко).

2. прикм. Зніжений дбайливим доглядом, піклуванням.

Мати вхопила свою пещену єдиницю долонями за щоки й поцілувала (І. Нечуй-Левицький);

Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пе́щений син (Л. Первомайський);

// Приручений дбайливим доглядом (про тварин).

Розповідав [панотчик] Славкові, .. яке в них дома є пещене курятко, що само лізе до рук (Л. Мартович);

// Який свідчить про постійний, уважний догляд.

Віра Павлівна встала назустріч гостеві .. На ній було чорне плаття, і білий ковнір .. ефектно відтіняв білість пещеного запашного тіла (Г. Хоткевич);

Професор Стрєльцов потупив погляд і сховав у своїй пещеній бороді єхидну посмішку (Ф. Бурлака).

3. прикм., діал. Ласкавий, ніжний.

Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко);

Голосочок [дитини] чистий, А слівце пещене (Уляна Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me