1. Словник української мови у 20 томах

пила

ПИЛА́, и́, ж.

1. Те саме, що пи́лка 1.

Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Леся Українка);

Ми упевнено, Вміло тримаєм І кермо, І сокиру, й пилу (П. Дорошко);

Дзвінко співа електрична пила (І. Муратов).

2. техн. Механізм, пристрій, основною робочою частиною якого є інструмент для пиляння.

Створено ряд конструкцій нових механізмів – вугільних пил, розрахованих на виймання вугілля без людей у вибої (з газ.).

(1) Стрічкова́ пила́ (пи́лка) – гнучка сталева нескінченна стрічка, на одній з поздовжніх частин якої нарізані зубці.

Головні переваги стрічкових пилок у тому, що на них розпилюють колоди будь-якого діаметра; можна на них .. випилювати пиломатеріали будь-якого розміру (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пила — пила́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пили́ Орфографічний словник української мови
  2. пила — -и, ж. 1》 Те саме, що пилка 1). 2》 тех. Механізм, пристрій, основною робочою частиною якого є інструмент для пиляння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пила — (-и) ж.; мол. Статевий акт. "Ні, ну правда, я підраховував, вісімдесят-дев'яносто процентів усіх розмов — про пилу! Це — нечесно! Скрізь мусить бути пропорція. Хоча, як можна боротися з цим, якщо людство не знає гострішої насолоди!" (В. Діброва, Збіговиська). БСРЖ, 435. Словник жарґонної лексики української мови
  4. пила — ПИ́ЛКА (інструмент для розпилювання); ПИЛА́ (більша); НОЖІ́ВКА (з однією ручкою, невелика). Мигали зубки пилок. Тільки летіла в яму тирса (С. Чорнобривець); Не лізь туди з сокирою, де пила не була (прислів'я); Все щось тре (Іван Кіндратович) напилком, пиляє ножівкою, свердлить (Д. Ткач). Словник синонімів української мови
  5. пила — ПИЛА́, и́, ж. 1. Те саме, що пи́лка 1. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Л. Укр., III, 1952, 7); Ми упевнено, Вміло тримаєм І кермо, І сокиру, й пилу (Дор., Єдність, 1950, 16); Дзвінко співа електрична пила (Мур., Ідуть.. Словник української мови в 11 томах
  6. пила — Фриз з кількох (трьох або чотирьох) рядів цеглин, покладених напуском і під кутом до поверхні фасаду. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. пила — Пила, -ли ж. Пила. Шух. І. 88, 175. ум. пилка. Словник української мови Грінченка