пил

ПИЛ, у, ч.

1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох.

Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Панас Мирний);

У полі, скільки оком не зглянеш, як дим, курилася спалена суховієм рілля й вкривала чорним пилом їх обличчя і драні сорочки (П. Панч);

Мекають вівці. Через базар пройшла отара, і пил сховав сонце (М. Хвильовий);

* У порівн. Ви [банкіри], як пил, що вдаль вітри женуть, як атоми, розвіяні й розбиті (В. Сосюра);

// Дрібна порошкоподібна маса.

Борошняний пил висів у повітрі, а стіни .. були обсипані ним, як снігом (М. Коцюбинський);

– До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил, є навіть залізна іржа (Ю. Шовкопляс);

Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Г. Хоткевич);

// перен. Те, що не являє ніякої цінності, не має значення; прах.

– Не вбивайтесь дуже за мною, бо се гріх... та пом'яніть мою грішну душу... не жалуйте худоби; усе земля і пил (Г. Квітка-Основ'яненко);

Для Сковороди царі – це прах, пил .. і цей прах – вихор по чистому полю розвіє (П. Тичина).

2. розм. Те саме, що пило́к 1.

Мені б іти через тумани білі І проводжать в поля невтомних бджіл, Радіть, що знов у пасіку артілі Вони несуть з полів пахучий пил (Г. Бойко);

Клубочиться степ золотим пилом цвітіння (І. Цюпа).

△ (1) Космі́чний пил – пил, дрібні тверді частинки, які проникають в атмосферу зі світового простору.

В міжпланетному просторі, крім .. планет і астероїдів, рухається безліч маленьких камінців і порошинок, які називаються космічним пилом (з наук.-попул. літ.).

◇ (2) Аж пил (пилю́ка) кури́ть – дуже інтенсивно, напружено, сильно.

– А Ласій таки курник будує. – Будує? – Аж пил курить (Ю. Збанацький);

За віком [Конопельський] – теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній [школі] вчитись. І працювати так, щоб аж пилюка куріла (Ю. Збанацький);

Аж кури́ть.

Бились-бились – аж курить, аж іскри скачуть (з казки);

(3) Аж (ті́льки) пил [іде́ (клубочи́ться)] хма́рою за ким і без дод. – дуже швидко.

Явдоха посадила її [Солоху] верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Івась побіг до хати. – Тільки пил пішов (П. Воронько);

(4) Аж (ті́льки) пил пішо́в [слі́дом (хма́рою і т. ін.)] – те саме, що Аж пил (пилю́ка) кури́ть (див. пил).

Івась побіг до хати – Тільки пил пішов з землі (П. Воронько);

Оберта́ти (розбива́ти, розві́ювати, вали́ти і т. ін.) / оберну́ти (розби́ти, розві́яти, звали́ти і т. ін.) на (у) прах (рідко на пил) див. оберта́ти;

Пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти див. припада́ти;

Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку) див. пуска́ти;

Розліта́тися (розві́юватися) / розлеті́тися (розві́ятися) пи́лом (в пил) див. розліта́тися¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти див. припада́ти.