1. Фразеологічний словник української мови

пил

пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти. 1. Залишатися без ужитку, не використовуватися. Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л. Костенко); Результати нелегкої праці геологів припадають пилюкою на полицях (З газети); // Бути забутим, далеким і т. ін. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олександр Олесь). пилко́м припа́сти. І десь за тропою за голубою Дитинство і юність пилком припаде (А. Малишко). 2. Перестати існувати; щезнути, забутися. Було та минуло — вже й порохом припало..,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже обридло життя (І. Нечуй-Левицький). 3. Старіючи, ставати кволим, безсилим. Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Марко Вовчок).

розліта́тися (розві́юватися) / розлеті́тися (розві́ятися) пи́лом (в пил). Безслідно зникати. Все старе розлітається в пил (В. Сосюра); Для чого ж були роки, наповнені солдатчиною..? Щоб пилом розвіятися всім твоїм ілюзіям (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице́, обли́ччя. Потемніти, набути сірого кольору; змарніти. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка); Пролежав він (старий Джеря) тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пил — пил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пил — зб., порох, порохнява, порохи; П. прах, тлінь; (на квітах) пилок, туман; од. зб. ПИЛИНА, порошина; (чого) часточка; пилинка, пилиночка; п! ПИЛЮГА. Словник синонімів Караванського
  3. пил — I запорош, кипоть, киптюга, киптява, киптюга, кипоть, кипть, кіптюга, кіптява, кіптяга, кужила, кура, курище, куря, курява, курявиця, куряниця, кушпела, кушпила, пилина, пилинка, пилинонька, пилиночка, пилок, пилочок, пилюга і пилюга, пилюжина, пилюка... Словник синонімів Вусика
  4. пил — -у, ч. 1》 Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. || Дрібна порошкоподібна маса. Промисловий пил — пил, що входить до складу промислового викиду. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пил — Порох, порохи, порохня, порохнявина, порошина, порошинка, курява, курявина, курявиця, куряниця, кура, кушпела, кушпелина Словник чужослів Павло Штепа
  6. пил — Пил, пи́лу, -лові, в -лу́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пил — ПИЛ, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Панас Мирний); У полі, скільки оком не зглянеш... Словник української мови у 20 томах
  8. пил — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил. Словник синонімів української мови
  9. пил — ПИЛ, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Мирний, І, 1954, 53); У полі... Словник української мови в 11 томах
  10. пил — Пил, -лу м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. ум. пилок, пилочок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик. Мкр. Н. 16. Словник української мови Грінченка