писнути

ПИ́СНУТИ, рідко ПИ́СКНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до пи́скати.

Он, писнувши, сойка пурхнула (І. Муратов);

Ріта, яка до цього непорушно стояла біля дверей, якось по-пташиному пискнула, сплеснула в долоні і, мов синиця, випурхнула з кабінету (Ю. Збанацький);

– Не крала я зроду-віку мого, пані, – одмовляє стара вже спокійно .. – Мовчи! – писнула пані, наскакуючи (Марко Вовчок);

– Гості їдуть! – гукнула Балабушиха. – Та ще й з букетами! – пискнула Настя й зачервонілась, як рожа (І. Нечуй-Левицький);

Нараз Яшко кинувсь і пильно почав оглядати сопілку. Хапно, аж з острахом, узяв у рот і подув. Сопілка розпачливо писнула й засопла (А. Головко);

Плачинда ще раз вилаяв наймита, гукнув, ляснув батогом по конях, але, засмоктані тванню, колеса тільки жалібно писнули і не ворухнулися з місця (М. Стельмах);

Питаю його: – Чи будете раді синові або дочці?.. – І не подумай! – каже. – Як тільки що писне в хаті – з того часу нам укупі не жити! (Панас Мирний);

“Кобзаря” слухали з задоволенням, і якщо писне якесь дитинча, то мати так цитьне на нього, що воно враз вщухає... (М. Чабанівський).

◇ (1) І (ані́) сло́ва (сло́вом) не пи́снути кому і без дод.:

а) не видати якої-небудь таємниці, зовсім нічого не розповісти про щось.

Усі .. замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув (І. Нечуй-Левицький);

І я побожу [побожуся] й жінка моя, й діти мої, що я Борухові за ґрунт ані словом не писнув (Л. Мартович);

б) зовсім нічого не сказати, не промовити; промовчати.

Кулаки посипались на його [муляра] плечі .. Інші робітники, що бачили цілу ту справу, мовчки працювали, похилені над цеглою і закусуючи зуби. Ніхто з них не писнув ані слова (І. Франко);

(2) [І (ні)] не (хоч би) пи́снув (пи́снула, пи́снуло, пи́снувши):

а) мовчати, не видаючи плачем, криком і т. ін. болю, жалю і т. ін.

Невиразна болість ущипнула за пальці; а вона хоч би писнула або скривилася, – тільки загорілася вся, як огонь (Панас Мирний);

Владко видержав судом приписану хльосту [шмагання], мов поліно, ні не писнувши з болю (І. Франко);

б) вдарити, вбити і т. ін., не даючи можливості подати голос.

О-о-о-! якби мені попалась каменюка! Тут би йому і амінь! По головці гарненько б... і не писнуло б! (Г. Квітка-Основ'яненко);

(3) [Сло́ва] не [смі́ти] пи́снути – нічого не сказати, не вимовити й слова проти кого-небудь.

Усі .. замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув (І. Нечуй-Левицький);

– Наустив вражий дід піхоту да хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш);

[Галушка:] Ходім звідси... Ходім, і щоб завтра проти Часника ніхто з вас не писнув... Вітати Часника, як би він не лаяв нас, вітати... (О. Корнійчук);

В очі жадне [жодне] ані слово не писне, бо боїться, але поза плечі, то всяке виговорюють (Б. Лепкий);

Бач, куди гне, ледар нещасний! Колись бувало й писнути не смів, а тепер он як огризається (В. Кучер);

(4) Сло́во пи́снути кому і без дод. – розказати кому-небудь щось.

– Тільки слово писнеш кому, стара... Задушу, спалю й душу чортові на виграшки віддам! Чула? – кинув [Андрій] і побіг (Іван Ле);

(5) Щоб і не пи́снув, з дієсл. – надзвичайно суворо.

– Наустив вражий дід піхоту да хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш);

– Ти візьми їх до рук, .. так візьми, щоб і не писнули (Ю. Яновський).

ПИСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без дод.

Однокр. до писа́ти.

– Се – щоденник, – одказав я. – Тут і прибутки усякі записані .. Іноді думка яка набіжить, – і її писнеш, щоб не забути, – доводжу йому (Панас Мирний);

Ви колись обіщались [обіцяли] написати мені про Марка Н., якщо матимете час, то писніть що-небудь (В. Самійленко).