пити

ПИ́ТИ, п'ю, п'єш, недок.

1. що і без прям. дод. Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги.

Не дай, боже, Такого дожити, Не дай, боже, в багатого І пить попросити (Т. Шевченко);

Приходить Уляна. – Де ти була?.. – заглядаючи в вічі, питає генеральша .. – В кухню ходила... води пити... (Панас Мирний);

Огей маленькими ковтками п'є чай і розглядає в склянці невиразний відбиток свого обличчя (Олесь Досвітній);

Вуста запеклися, і вона мусила помочити їх у воді, щоб розтулилися. Пила довго, невситимо, не переводячи подиху (Григорій Тютюнник);

// Ковтати порошки, пілюлі, звичайно запиваючи їх водою.

Батько пив пірамідон (Є. Кравченко);

// перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів).

– Невже ж се не гріх, коли ти [голуб] по полю літаєш і зерно з поля, свіжо посіяне, видзьобуєш, і пшеницю з колосся п'єш (І. Франко);

Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко).

2. що і без прям. дод. Вживати спиртне; проводити час за питтям горілки, вина і т. ін.

Ой, нап'яли козаченьки Червоний намет Та й п'ють вони горілочку Ще й солодкий мед (з думи);

Старий Наум випив чарку горілки перед обідом, а Василь не став, бо, каже, ще не починав її пити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пити не пив, але як зійдеться з людьми, як вип'є чарку, як зачне говорити, то варт було послухати (Б. Лепкий);

// Бути п'яницею; пиячити.

– Чи ви не знали його вдачі, що він п'є? – Ой, чому ні! Казали мені люди, вже по заручинах, що бачили його в місті п'яного (Леся Українка);

Жив [вчитель] самотньо, відчував невлаштованість у житті і не міг утриматись від свого давнього гріха – пив (П. Дорошко).

3. що. Убирати, всмоктувати в себе вологу (про рослини, поля і т. ін.).

Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша .. Рослини бояться навіть тягти сік з землі, пити холодну росу (М. Коцюбинський);

Вночі хороший дощ ясний Послав нам щедро благостиню.., О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (М. Рильський).

(1) Пи́ти (випива́ти) / ви́пити хильце́м – пити, ковтати, перехиляючи посудину з рідиною.

Він одіткнув тикву, налив повний кухоль і став пити хильцем (І. Микитенко);

Захитався [Микола], але пересилив слабість, вдавано бадьорим кроком підійшов до відра й хильцем випив кухлик води (Я. Галан);

(2) Пи́ти могори́ч – те саме, що Запива́ти / запи́ти могори́ч (див. запива́ти).

На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (І. Нечуй-Левицький).

◇ Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)] див. випива́ти;

Да́ти пи́ти див. дава́ти;

[І] жа́ба ци́цьки (ци́ці) дасть <рідко Жа́ба і пить дасть> див. жа́ба¹;

Ї́сти і пи́ти <�Ї́сти, пи́ти> див. ї́сти;

Не до те́бе (до ньо́го, до не́ї і т. ін.) п'є́ться (п'ють) див. пи́тися;

Не ї́вши, не пи́вши див. ї́сти;

(3) Пи́ти до (за) кого – випивати вино, горілку і т. ін. за чиє-небудь здоров'я, звертаючись до когось, або за щось.

Мотря взяла чарку й скинула очима на гостей, не знаючи, до кого пити. – Пийте до куми Явдохи, – обізвалася Софія (М. Коцюбинський);

– Ти вже що собі надумав? – з тривогою в голосі спитала Ганна Федорівна. – Не до тебе п'ють, не кажи здоров, – сердито кинув Кандиба. – Роби своє діло... (С. Добровольський);

[Немирич:] П'ю за цей ранок, що свіжий і красний (Л. Дмитерко);

(4) Пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину) – миритися, уживаючи спиртне з цього приводу.

– Зчинилася бійка! .. Крик... ґвалт... Насилу розборонили люди [супротивників], та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний);

Купили вони .. відро вишнівки і запили мирову (М. Кропивницький);

Простила мені теща, та й змирщину пили: по чарці, по другій (з казки);

Вони скоро помирились, але на весілля так і не пішли – вдома випили мирову (В. Земляк);

Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник);

(5) Пи́ти й гуля́ти <�Пи́ти, гуля́ти> – розважаючись, проводити час за пиятикою; бенкетувати.

То був не молодий Микола, з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен пити й гуляти хоч весь день (І. Нечуй-Левицький);

По тому Сірки один одного поздоровляли... Тоді сідали до столу – пили, гуляли... Потім відпочивали (І. Багряний);

(6) Пи́ти [на] брудерша́фт з ким:

а) запивати чаркою і скріплювати поцілунком запропоновану дружбу, після чого обидва учасники повинні звертатися один до одного на “ти”.

Ми випили на брудершафт. Він замовив іще пляшку шампанського... (М. Хвильовий);

б) бути з ким-небудь у дружніх стосунках.

Ми на брудершафт не пили, .. хіба те, що на роботі зустрічаємося (О. Донченко);

(7) Пи́ти очи́ма – жадібно вбирати в себе зорові враження.

Горять, міняться на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві і бурштинові легкі осяйні хмарини. І стоїть на крутих східцях, п'ючи очима ту красу, невисока дівчина (В. Козаченко);

(8) Пи́ти ра́дість (ща́стя) – зазнавати почуття радощів.

Я п'ю невимовну радість буття (І. Микитенко);

Біля них, чужих дітей хороших, навчавсь я радість пити з книг, навчавсь тримати зошит (П. Дорошко);

(9) Пи́ти сльо́зи чиї – мучити, кривдити кого-небудь, знущатися з когось.

Скільки днів моїх ти губиш! Скільки сліз моїх ти п'єш! Чи таки ж мене ти любиш? Чи одну ману даєш? (з народної пісні);

(10) Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) / попи́ти (посмокта́ти) кров (кро́ві) з кого, чию:

а) тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь.

У селі управа колишня: поміщик панствує, п'є кров з бідняків (Нар. опов.);

Як ссав [панич Льольо] народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський);

– А жив цей куркуль багато... і крові з бідного люду посмоктав чимало (Григорій Тютюнник);

– Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах);

б) знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось.

Мучилася [Горпина], а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п'є, а та глуха потороча – горілку” (Л. Яновська);

(11) Пи́ти соло́ний піт з кого – тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь.

Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили [багатії] ношого поту – годі! (А. Головко);

Хоч [з лиця́] води́ напи́йся / во́ду пий див. напива́тися;

(12) Хоч з лиця́ во́ду пи́ти (д) див. напива́тися;

(13) Як мед пи́ти, зі сл. жи́ти. – дуже добре, в достатках, заможно.

Землю оре [Іван], добро складає. Мотря порядкує з свекрухою в хаті. Живуть, як мед п'ють (Панас Мирний);

Як пи́ти да́ти див. дава́ти.