пити

ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. — Сотки, тисячі нещасних (втікачів) попадалися до рук козакам — мусили випити гірку до краю (М. Коцюбинський); Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку він гірку чашу за них випив!.. (І. Багряний); Як Шевченко, так і Осьмачка були мучениками, яким .. довелося випити до дна гірку чашу страждань. Тому й вони обидва ввійшли в українську історію як величні символи приниженого, але невмирущого народу (Ю. Стефаник); З неусвідомленою гіркотою в серці мав прокинутися (Іваниця) лиш для того, щоб випити ту гірку чашу до дна: прокинувся і побачив Ойку, яка прийшла коли й не до Дуліба, то принаймні не до нього (П. Загребельний); О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших затишків (П. Загребельний); Він випив ківш лиха і, можливо, котячі думки про облуду і марність цього світу повстали йому в котячій голові (В. Підмогильний); За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (О. Ільченко); — Я теж, Григорію Стратоновичу, пив свою чашу в тридцять сьомому році (М. Стельмах). пи́ти гірку́ до де́нця. (Зінька:) Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм!.. Не скорялася, сьомий рік пила гірку, доп’ю її до денця (М. Кропивницький). ви́пита по́вна ча́ша ли́ха до дна. О рідна земле, мати наша, многостраждальна сторона, гіркого лиха повна чаша тобою випита до дна (І. Гончаренко). черпну́ти ківш ли́ха. Й Саливон, і батько черпнули ківш лиха на германській війні (М. Стельмах).

да́ти пи́ти кому. Довести свою перевагу над ким-небудь, показати свій характер. Браконьєрів брати за жабри — це, звичайно, діло, і .. ти їм ще даси пити (О. Гончар); (Гаврило:) Ми сьогодні з Трошею дали усім пити. Рубанули стільки, що аби вивезли за три зміни (Я. Качура).

(і) жа́ба ци́цьки (ци́ці, пи́ти) дасть кому і без додатка. 1. Хто-небудь загине, потрапивши в складні, незвичайні умови. — Ну й дорога! Думав, що жаба цицьки дасть у клятих яругах (В. Речмедін); Напирають козаки на село, але гребля вся встелена боронами, зуб’ями догори, й по вулицях навалено гіллястих дерев,— доберись! — Отут їм, харцизякам, браття, й жаба циці дасть! — скінчив піщанський чоловік (А. Головко); (Семен:) На середині (річки) як підхопило мене бистрею (бистриною),— я аж злякався .. Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба і пить дасть... (М. Кропивницький). 2. Кому-небудь буде дуже важко, хто-небудь не зможе домогтися чогось. — Німці все тут спалили дощенту. Якби держава не допомогла, жаба цицьки дала б людям (В. Москалець); — Одружимося, бо так у бурлаках нам і жаба цицьки дасть (П. Страшнова).

не ї́вшии, не пи́вши. Голодний. — Куди це так рано? Не ївши, не пивши (Ю. Мушкетик).

пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину). Миритися, уживаючи спиртне з цього приводу. — Зчинилася бійка! .. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди (супротивників), та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний); Простила мені теща, та й змирщину пили: по чарці, по другій (Укр.. казки, легенди..); Вони скоро помирились, але на весілля так і не пішли — вдома випили мирову (В. Земляк); Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник).

пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах); Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили (багатії) нашого поту — годі! (А. Головко). 2. Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Мучилася (Горпина), а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п’є, а та глуха потороча — горілку” (Л. Яновська).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); (Пузир:) Та ти ж його (жениха) ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).

як мед пи́ти, зі сл. жи́ти. Дуже добре, в достатках, заможно. Землю оре (Іван), добро складає. Мотря порядкує з свекрухою в хаті. Живуть, як мед п’ють (Панас Мирний).

як пи́ти да́ти, прост. Безумовно, без усякого сумніву, абсолютно точно. — А що це ствердять — то як пить дать! Бо дуже вже оті верховоди .. залили усім за шкуру сала (Панас Мирний); — За два-три дні пшеничку зріжемо як пить дать (А. Головко); — Іній, брат, первосортний… На урожай, брат, на урожай іній, це вже як пить дати (Ю. Збанацький); Забувши надіти шапку, пішов (Макар) простоволосий надвір.— Пропали ми як пити дати (П. Кочура).