пиховитий
ПИХОВИ́ТИЙ, а, е.
Сповнений пихи (у 1, 3 знач.).
Юра стикається то з пиховитими, зарозумілими дітьми “місцевої аристократії”, то з “кухарчиними синами”, яким заказано шлях до навчання в гімназії (з навч. літ.);
Поглянув [Соколов] на пиховиту позу Франковича (Іван Ле);
Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: – Між моїм родом – батьками, дідами, самими далекими пращурами – я перший іду до культури, до світла (С. Васильченко);
// Який відзначається пихатістю.
Начальник сталеливарного цеху, швидко переходячи від пиховитої самовпевненості до повної паніки, нервувався, смикав людей суперечливими наказами (В. Собко);
Солдат біля кулеметів був зовсім молоденький парубійко, але пиховитий і грізний (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пиховитий — пихови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- пиховитий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- пиховитий — -а, -е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.). || Який відзначається пихатістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пиховитий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- пиховитий — ПИХОВИ́ТИЙ, а, е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.). Юра стикається то з пиховитими, зарозумілими дітьми «місцевої аристократії», то з «кухарчиними синами», яким заказано шлях до навчання в гімназії (Іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах