пищати

ПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.

1. Видавати писк (про комах, птахів, деяких тварин).

[Всі (співають):] І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми порося тащить (І. Нечуй-Левицький);

Стає тихо на базарі, тільки де-не-де в продуктових крамницях пищать щури та миші (А. Шиян);

Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (О. Донченко);

// Видавати пронизливі різкі звуки, верещати (про людину).

Хазяїн .. узвав [наймита] злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукує, та пищить, та верещить (Марко Вовчок);

В сінях згасили світло, дівки дико пищали, а парубки душилися од сміху (М. Коцюбинський);

// Плакати тоненьким голосом (про дитину).

Діти, погубивши матерів, пищать (Г. Квітка-Основ'яненко);

Діти пищать на руках у матерів (Ю. Яновський);

// розм. Говорити або співати тонким, пискливим голосом.

А співає як! Та хіба в нього був коли-небудь голос? Так, щось там пищало позад гурту, коли ставали до співу... (Ю. Яновський).

2. У результаті якої-небудь дії видавати високий протяжний звук, писк (про неживі предмети).

Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (І. Нечуй-Левицький);

Скрипіла й пищала якась надломана суха гілляка (Л. Мартович);

// у що, чим. Створювати чим-небудь високий протяжний звук, писк.

Збирав [Іван] малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку (М. Коцюбинський);

// безос.

Хто порося вкрав, у того в вухах пищить (прислів'я);

Кашель розходився, .. груди високо піднялися, у їх гуло, пищало (Панас Мирний).

3. перен., розм. Скаржитися на кого-, що-небудь, висловлювати незадоволення кимось, чимось; ремствувати, нарікати.

Мій новий бюджет, як собі хочеш, мене лякає .. Але, врешті, скільки не пищи, нічого не поможе, то краще мовчати (Леся Українка);

– Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви щоразу пищатимете. Та це вас не врятує: ніяких знижок ви від мене не діждетесь... (Ю. Шовкопляс).

(1) Аж пищи́ть (пища́в, пища́ла, пища́ло):

а) хто-небудь знаходиться в дуже скрутному становищі.

Він [народ] під гнітом тяжким аж пищить (В. Самійленко);

б) що-небудь робиться, виявляється і т. ін. дуже інтенсивно.

Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (М. Коцюбинський);

в) про необорне бажання швидше здійснити що-небудь.

– Вона заміж аж пищить! – понизивши голос, таємниче повідомив Василь Сидорович (Ю. Збанацький).

◇ (2) Аж пища́ти:

а) перебувати у дуже скрутному становищі.

Він [народ] під гнітом тяжким аж пищить (В. Самійленко);

б) здійснюватися, робитися і т. ін. дуже швидко, інтенсивно.

Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (М. Коцюбинський);

в) дуже хотіти.

– Вона заміж – аж пищить! – понизивши голос, таємниче повідомив Василь Сидорович (Ю. Збанацький).