планетник
ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст.
1. Астроном.
2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог.
Іван .. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Коцюбинський);
– Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- планетник — плане́тник іменник чоловічого роду, істота астроном рідко Орфографічний словник української мови
- планетник — -а, ч., заст. 1》 Астроном. 2》 Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Великий тлумачний словник сучасної мови
- планетник — АСТРО́ЛОГ (той, хто вгадує майбутнє за розташуванням і рухом небесних тіл), ПЛАНЕ́ТНИК заст. Казали, що він складає гороскопи краще за всіх європейських астрологів (З. Тулуб); — Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (П. Колесник). Словник синонімів української мови
- планетник — ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст. 1. Астроном. 2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван.. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, пла-нетників всяких (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- планетник — Плане́тник, -ка м. Астрономъ. Чуб. II. 584. Словник української мови Грінченка