1. Словник української мови в 11 томах

планетник

ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст.

1. Астроном.

2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог.

Іван.. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, пла-нетників всяких (Коцюб., II, 1955, 335);

— Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (Кол., Терен.., 1959, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. планетник — плане́тник іменник чоловічого роду, істота астроном рідко Орфографічний словник української мови
  2. планетник — -а, ч., заст. 1》 Астроном. 2》 Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. планетник — ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст. 1. Астроном. 2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван .. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Словник української мови у 20 томах
  4. планетник — АСТРО́ЛОГ (той, хто вгадує майбутнє за розташуванням і рухом небесних тіл), ПЛАНЕ́ТНИК заст. Казали, що він складає гороскопи краще за всіх європейських астрологів (З. Тулуб); — Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  5. планетник — Плане́тник, -ка м. Астрономъ. Чуб. II. 584. Словник української мови Грінченка