платочок
ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч.
Зменш.-пестл. до плато́к¹.
І така [дівчина] – в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (А. Тесленко);
Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (І. Котляревський).
ПЛАТО́ЧОК², чка, ч., діал.
Зменш.-пестл. до плато́к².
Служниця на таці несла тарілки, накраяну платочками шинку (І. Франко);
У повітрі літали малесенькі платочки снігу (І. Франко);
З пишних троянд осипались рожеві платочки (М. Коцюбинський);
Талого снігу платочки сивенькії.., проліски в рідкій травиці бліденькії, то ж була провесна, щастя вінець! (Леся Українка);
* У порівн. Сильним замахом руки викинула [Целя] дрібні шматочки подертого листа. Посипались вони вниз, мов снігові платочки (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- платочок — плато́чок 1 іменник чоловічого роду від: платок — хустка плато́чок 2 іменник чоловічого роду від: платок — пласт; пластівець діал. Орфографічний словник української мови
- платочок — -чка, ч., діал. Зменш.-пестл. до платок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- платочок — ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до плато́к¹. І така [дівчина] — в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (Тесл., З книги життя, 1949, 9); Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (Котл., І, 1952, 72). Словник української мови в 11 томах
- платочок — Платок, -тка ж. 1) Слой. Укопану глину беруть платками за помочию зелізних лопаток. Шух. І. 260. 2) Платокъ. ум. плато́чок. Словник української мови Грінченка