платочок
ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до плато́к¹.
І така [дівчина] — в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (Тесл., З книги життя, 1949, 9);
Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (Котл., І, 1952, 72).
ПЛАТО́ЧОК², чка, ч., діал. Зменш.-пестл. до плато́к².
Служниця на таці несла тарілки, накраяну платочками шинку (Фр., VII, 1951, 268);
У повітрі літали малесенькі платочки снігу (Фр., І, 1955, 237);
З пишних троянд осипались рожеві платочки (Коцюб., II, 1955, 212);
Талого снігу платочки сивенькії.., проліски в рідкій травиці бліденькії, то ж була провесна, щастя вінець! (Л. Укр., І, 1951, 200);
*У порівн. Сильним замахом руки викинула [Целя] дрібні шматочки подертого листа. Посипались вони вниз, мов снігові платочки (Фр., II, 1950, 300).
Значення в інших словниках
- платочок — плато́чок 1 іменник чоловічого роду від: платок — хустка плато́чок 2 іменник чоловічого роду від: платок — пласт; пластівець діал. Орфографічний словник української мови
- платочок — -чка, ч., діал. Зменш.-пестл. до платок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- платочок — ПЛАТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до плато́к¹. І така [дівчина] – в корсетині в латаній, в платочку в старенькому.., худенька (А. Тесленко); Дидона гірко заридала і з білого свого лиця Платочком сльози обтирала (І. Котляревський). ПЛАТО́ЧОК², чка... Словник української мови у 20 томах
- платочок — Платок, -тка ж. 1) Слой. Укопану глину беруть платками за помочию зелізних лопаток. Шух. І. 260. 2) Платокъ. ум. плато́чок. Словник української мови Грінченка