плисти

ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, пливу́, пливе́ш, ПЛИ́НУТИ, ну, неш, недок.

1. Пересуватися у воді або по воді в якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла, спеціальних органів чи знарядь.

Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром (Марко Вовчок);

Вже не рибки пливли у воді, а вербові листочки (Григорій Тютюнник);

Механічно сповз [хазяїн] із сідла й поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й допомагаючи рукою плисти (Ю. Яновський);

Плисти (пливти) наввипередки (М. Рильський);

* У порівн. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (М. Рильський);

// Рухатися, нестися за течією води (про предмети).

Не все те переймати, що на воді пливе (Номис);

Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді (Б. Грінченко);

Весло впало в воду й пливло із човном (Ю. Смолич);

По річці к дівці Квіточка плине (М. Костомаров).

2. Пересуватися по воді на човні, судні і т. ін.; бути в плаванні.

– Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (М. Коцюбинський);

Я збиралась у дальню дорогу, Щоб морями чужими плисти (А. Турчинська);

Гей, плину я по Дунаю (з народної пісні).

3. перен. Плавно летіти, нестися в повітрі (про птахів або про літальні апарати).

В небі .. довгими ключами пливли журавлі з журавлицями (О. Довженко);

Високо .. пливли на захід в супроводі жвавих “яструбків” важкі бомбардувальники (О. Гончар);

Шульпіка угорі Тихо плинув (Я. Щоголів);

// Повільно, плавно пересуватися по небозводу (про сонце, місяць і т. ін.).

Непримітно час минав, непримітно сонце пливло до спокою (Панас Мирний);

Багряний місяць над полями пливе між хмарами (В. Сосюра);

// Переміщуватися в повітрі під дією вітру.

За сонцем хмаронька пливе (Т. Шевченко);

Понад полем синій дим пливе... (П. Тичина);

Над рудим по-жухлим степом пливло по вітру легке й прозоре “бабине літо” (З. Тулуб);

// Легко поширюватися, розноситися в усі боки (про звуки, запахи, прохолоду і т. ін.).

З старої вілли на весь гай Плив голос панни Ванди (І. Франко);

З ріки плинув живлющий струмінь прохолоди, з лісу – чистий і гіркий запах хвої (Я. Гримайло).

4. перен. Плавно рухатися, переміщуватися в певному напрямку; йти плавною ходою.

Не біжить [Галочка], а, мов рибонька, .. пливе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Велично пливе по ниві комбайн (А. Головко);

Не йде [Андрій] уже, а плине (Д. Білоус);

// Іти, рухатися безперервним потоком, масою.

Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко);

З веселих сіл і селищ давніх Все плине люд, як ручаї (А. Малишко);

// Плавно пересуватися в танці.

Химка кругом його [Хведора], мов пава, пливе, а він, наче м'яч той по землі качається, гопака оддирає (Панас Мирний);

Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть... (В. Сосюра);

// Іти, проходити перед очима того, хто їде в поїзді, автобусі і т. ін. (про нерухомі предмети).

Біжить поїзд. Назустріч йому ось поле пливе (А. Тесленко);

// Виникати, проходити в уяві, пам'яті одні за одними (про думки, спогади, о́брази і т. ін.).

Мислі пливли от як ті білі хмарки в небі (Г. Хоткевич);

І пливуть, мов листя, за водою Спогади-кораблики мої (Л. Дмитерко);

Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Л. Первомайський);

// Обертатися, крутитися перед очима (про відчуття при запамороченні, у напівпритомному стані).

Все пливло і гойдалося перед стомленими очима Миколи Петровича (В. Владко).

5. Литися струменем, потоком у певному напрямку; текти.

Давала [Марічка] волю своєму жалеві давити їй горло, сльозам – плисти-виливатися (А. Крушельницький);

Одійшли [дівчата] дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста (П. Куліш);

Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам'яними стінами (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Поволі, поступово розходитися, розтікатися (про відчуття млості, розслаблення і т. ін.).

По його тілу пливло терпке і млосне розслаблення (В. Кучер);

// перен. Розмірено, плавно звучати.

Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на лотоках (М. Коцюбинський);

Просто й немудро пливла промова – повість жіночого життя (В. Еллан-Блакитний);

Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда (В. Кучер);

// перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мову, склад).;

// Проходити, минати (про час).

Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха (Т. Шевченко);

Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їй година за годиною (І. Франко);

Я ж і зроду не надіялася, що моє життя буде вічно поміж квітками плинути (Леся Українка);

// перен., рідко. Бути наслідком чого-небудь.

– Вся та гарна дбайливість [про звірів] пливе у нього не з доброго серця, не з почуття справедливості і любові, а з брудного самолюбства (І. Франко);

Не бійся смутку, що пливе З великої любові (М. Рильський).

6. тільки плисти́, пливти́. Втрачаючи твердість від тепла, вологи, розтікатися, розпливатися.

Віск пливе.

◇ До рук (у ру́ки) про́ситься (пливе́, іде́ і т. ін.) див. проси́тися;

Копі́йка в кише́ню пливе́ див. копі́йка;

(1) Пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.):

а) рухатися безперервним потоком (про людей).

Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Збанацький);

// прибувати у великій кількості кудись або відбувати звідкись.

[Яким:] Народ так плавом і пливе до Хмельницького (Б. Грінченко);

Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар);

Плавом поплив людський натовп з шкільного подвір'я (Ю. Збанацький);

Як плав пливе́.

Народ як плав пливе; його [Тихона] сини і батраки знай відважують, а він тільки роздає (Г. Квітка-Основ'яненко);

б) безперервно збільшуватися, надходячи у великій кількості.

Багатство садів, безмежного поля, лісів плавом пливло до княжих .. сусіків (С. Скляренко);

Війна принесла великі прибутки, і до Макарової кишені плавом пливли гроші (І. Кочерга);

(2) Пливти́ (плисти́, іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (приплисти́, прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. – легко, без труднощів діставатися кому-небудь.

Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв);

Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник);

На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський);

– Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник);

Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов'ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила [Флора], що він має цими днями зайти до них. – Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба);

(3) Пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) за течіє́ю (рідше по течії́, куди́ вода́ несе́) – пасивно підкорятися обставинам, нічого не роблячи, щоб змінити їх; не протидіяти.

– Ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче [краще] пливи куди вода несе (П. Куліш);

Сидір Сидорович тим часом уже втягнувся [у крадіжку], зав'язав сумнівні знайомства, заплутався .. і поплив за течією (В. Козаченко);

[Олеся:] Я закохана в свою думку, і якщо і ця думка не спевниться [сповниться], тоді опущу руки і попливу по течії (М. Кропивницький);

(4) Пливти́ (плисти́, іти́ і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, піти́ і т. ін.) про́ти течії́ (про́ти води́) – діяти всупереч усталеним поглядам, зразкам і традиціям.

Я два роки після інституту .. [працював] чесно. Ну, якось заступився за одного... пішов проти течії. Й одразу – чотири анонімки (Ю. Мушкетик);

Попливти́ / пливти́ із рук див. попливти́;

Попливти́ / пливти́ у кише́ню (до кише́ні, у ру́ки і т. ін.) див. попливти́;

(5) [Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) – що-небудь легко дістається, добувається.

Там уже читають списки. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (О. Гончар);

Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник);

Всі бачать, як воно [багатство] їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка).