плисти

ПЛИСТИ́ і ПЛИВТИ́, пливу́, пливе́ш і ПЛИ́НУТИ, ну, неш, недок.

1. Пересуватися у воді або по воді в якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла, спеціальних органів чи знарядь.

Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром (Вовчок, І, 1955, 90);

Вже не рибки пливли у воді, а вербові листочки (Тют., Вир, 1964, 520);

Механічно сповз [хазяїн] із сідла й поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й допомагаючи рукою плисти (Ю. Янов., І, 1958, 141);

Плисти (пливти) наввипередки; *У порівн. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (Рильський, І, 1960, 160);

// Рухатися, нестися за течією води (про предмети).

Не все те переймати, що на воді пливе (Номис, 1864, № 3297);

Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді (Гр., І, 1963, 420);

Весло впало в воду й пливло із човном (Смолич, І, 1958, 79);

По річці к дівці Квіточка плине (Кост., І, 1967, 38).

◊ Копі́йка в кише́ню пливе́ — хто-небудь має прибуток від чогось.

— Таксі, — повторив Кость, — то, дядьку Миколо, живе діло. Колесо крутиться — копійка в кишеню пливе… (Рудь, Гомін.., 1959, 74);

Неха́й (хай) пливе́ за водо́ю що — побажання забути що-небудь, не повертатися до чогось (переважно неприємного).

[Семен:] Забудь, брате, те, що колись було; нехай те лихо пливе за водою! (Кроп., І, 1958, 115);

Плисти́ молоко́м і ме́дом див. мед;

Плисти́ (пливти́) за течіє́ю див. течія́;

Плисти́ (пливти́) куди́ вода́ несе́ — те саме, що Плисти́ (пливти́) за течіє́ю ( див. течія́).

— Ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе… (П. Куліш, Вибр., 1969, 149);

Плисти́ (пливти́) про́ти течії́ див. течія́;

Про́ти води́ плисти́ (пливти́) див. вода́;

[Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) — що-небудь легко дістається, добувається.

Там уже читають списки. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (Гончар, II, 1959, 214);

Він таки ж господар, і гріх йому.. не брати того добра, що само в руки пливе (Тют., Вир, 1964, 429);

Всі бачать, як воно [багатство] їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дн. Чайка, Вибр., 1960, 82).

У кільва́тері пливти́ див. кільва́тер.

2. Пересуватися по воді на човні, судні і т. ін.; бути в плаванні.

— Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Коцюб., II, 1955, 299);

Я збиралась у дальню дорогу, Щоб морями чужими плисти (Турч., Земле моя.., 1961, 5);

Гей, плину я по Дунаю (Коломийки, 1969, 91).

3. перен. Плавно летіти, нестися в повітрі (про птахів або про літальні апарати).

В небі.. довгими ключами пливли журавлі з журавлицями (Довж., І, 1958, 173);

Високо.. пливли на захід в супроводі жвавих «яструбків» важкі бомбардувальники (Гончар, III, 1959, 371);

Шульпіка угорі Тихо плинув (Щог., Поезії, 1958, 101);

// Повільно, плавно пересуватися по небозводу (про сонце, місяць і т. ін.).

Непримітно час минав, непримітно сонце пливло до спокою (Мирний, IV, 1955, 24);

Багряний місяць над полями пливе між хмарами (Сос., II, 1958, 170);

Місяць блідий сумно плине По водах морських (Метл. і Кост., Тв., 1906, 269);

// Переміщуватися в повітрі під дією вітру.

За сонцем хмаронька пливе (Шевч., II, 1963, 203);

Понад полем синій дим пливе… (Тич., III, 1947, 183);

Над рудим по-жухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Тулуб, В степу.., 1964, 156);

// Легко поширюватися, розноситися в усі боки (про звуки, запахи, прохолоду і т. ін.).

З старої вілли на весь гай Плив голос панни Ванди (Фр., XI, 1952, 276);

З ріки плинув живлющий струмінь прохолоди, з лісу — чистий і гіркий запах хвої (Грим., Кавалер.., 1955, 35).

4. перен. Плавно рухатися, переміщуватися в певному напрямку; йти плавною ходою.

Не біжить [Галочка], а, мов рибонька,.. пливе (Кв.-Осн., II, 1956, 321);

Велично пливе по ниві комбайн (Головко, І, 1957, 433);

Не йде [Андрій] уже, а плине (Біл., Зигзаг, 1956, 57);

// Іти, рухатися безперервним потоком, масою.

Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків (Мик., Повісті.., 1956, 41);

З веселих сіл і селищ давніх Все плине люд, як ручаї (Мал., Віщий голос, 1961, 48);

// Плавно пересуватися в танці.

Химка кругом його [Хведора], мов пава, пливе, а він, наче м’яч той по землі качається, гопака оддирає (Мирний, V, 1955, 217);

Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть… (Сос., І, 1957, 381);

// Іти, проходити перед очима того, хто їде в поїзді, автобусі і т. ін. (про нерухомі предмети).

Біжить поїзд. Назустріч йому ось поле пливе (Тесл., З книги життя, 1918, 120);

Повз вікна машини пливла вечірня Москва (Дмит., Обпалені.., 1962, 103);

// Виникати, проходити в уяві, пам’яті одні за одними (про думки, спогади, о́брази і т. ін.).

Мислі пливли от як ті білі хмарки в небі (Хотк., II, 1966, 43);

І пливуть, мов листя, за водою Спогади-кораблики мої (Дмит., В обіймах.., 1958, 69);

Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Перв., II, 1958, 372);

// Обертатися, крутитися перед очима (про відчуття при запамороченні, у напівпритомному стані).

Все пливло і гойдалося перед стомленими очима Миколи Петровича (Вл., Аргон. Всесвіту, 1947, 185).

◊ Пла́вом плисти́ (пливти́) див. плав.

5. Литися струменем, потоком у певному напрямку; текти.

Давала [Марічка] волю своєму жалеві давити їй горло, сльозам — плисти-виливатися (Круш., Буденний хліб.., 1960, 340);

Одійшли [дівчата] дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста (П. Куліш, Вибр., 1969, 250);

Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стінами (Н.-Лев., І, 1956, 51);

// перен. Поволі, поступово розходитися, розтікатися (про відчуття млості, розслаблення і т. ін.).

По його тілу пливло терпке і млосне розслаблення (Кучер, Чорноморці, 1956, 339);

// перен. Розмірено, плавно звучати.

Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на лотоках (Коцюб., І, 1955, 42);

Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя (Еллан, II, 1958, 9);

Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда (Кучер, Дорога.., 1958, 13);

// перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мову, склад);

// Проходити, минати (про час).

Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха (Шевч., II, 1963, 235);

Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їй година за годиною (Фр., V, 1951, 107);

Я ж і зроду не надіялася, що моє життя буде вічно поміж квітками плинути (Л. Укр., V, 1956, 168);

// перен., рідко. Бути наслідком чого-небудь.

— Вся та гарна дбайливість [про звірів] пливе у нього не з доброго серця, не з почуття справедливості і любові, а з брудного самолюбства (Фр., IV, 1950, 122);

Не бійся смутку, що пливе З великої любові (Рильський, III, 1961, 56).

6. тільки плисти́, пливти́. Втрачаючи твердість від тепла, вологи, розтікатися, розпливатися.

Віск пливе.