площинка
ПЛОЩИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до площина́ 1, 2.
Він вискочив на голу площинку, і зразу ж навколо нього затюпали кулі (І. Багмут);
Степан Чижмар вийшов з лісу, пройшов сторожким кроком по скелястій площинці і зупинився над кручею (С. Скляренко).
2. Те саме, що площа́дка 3.
Зіскочивши з площинки крана на перегатку, він подався в котлован (Г. Коцюба);
Легко, звично і швидко підіймаються дівчата по східцях, і перша з них .. стає на самий край площинки, зорить на річку, жде чогось... (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- площинка — площи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- площинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до площина 1), 2). 2》 Те саме, що площадка 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- площинка — ПОВЕ́РХНЯ (верхній, зовнішній бік чогось), ВЕРХ, ПО́ВЕРХ заст.; ПЛОЩИНА́, ГЛАДІ́НЬ (рівна, плоска); ДЗЕ́РКАЛО (води, криги, підлоги і т. ін.); ПЛОЩИ́НКА, ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛО́НО поет. (землі, води тощо). Січе дощ. Словник синонімів української мови
- площинка — ПЛОЩИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до площина́ 1, 2. Він вискочив на голу площинку, і зразу ж навколо нього затюпали кулі (Багмут, Опов., 1959, 72); Степан Чижмар вийшов з лісу, пройшов сторожким кроком по скелястій площинці і зупинився над кручею (Скл. Словник української мови в 11 томах