площина
ПЛОЩИНА́, и́, ж.
1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина.
Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (І. Франко);
За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині – комбайнами жнуть (А. Головко);
// Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі.
На горі, проз [через] повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (М. Коцюбинський);
Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур'янів і терну! (О. Донченко);
// Велика ділянка гладенької поверхні водойми.
По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Леся Українка).
2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень.
З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (з навч. літ.);
Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (з наук. літ.);
Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (з наук.-попул. літ.).
3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею.
Площина, перпендикулярна до прямовисної лінії, називається горизонтальною площиною (з навч. літ.);
– Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (П. Автомонов).
4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень.
Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крані на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Г. Коцюба);
Треба перевести розмову в іншу площину (І. Кулик);
// Певний погляд на явища; та чи інша точка зору.
Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання .. доповідач (С. Добровольський).
△ (1) Похи́ла площина́ – поверхня, яка утворює з горизонтальною площиною кут, що не дорівнює 90°.
Похилими площинами часто користуються на практиці для навантаження і розвантаження важких вантажів (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- площина — площина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири площини́ Орфографічний словник української мови
- площина — Рівнина; (озера) плесо, (похила) поверхня; П. сфера, галузь, коло. Словник синонімів Караванського
- площина — -и, ж. 1》 Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2》 Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- площина — Площи́на́, -ни́; -щи́ни, -щи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- площина — Одне з фундаментальних понять геометрії, яке визначається за допомогою аксіом (як-от: через 3 точки, які не лежать на одній прямій, проходить лише 1 площина); у тривимірному просторі — множина точок... Універсальний словник-енциклопедія
- площина — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
- площина — ПЛОЩИНА́, и́, ж. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр. Словник української мови в 11 томах
- площина — Площина, -ни ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7. Словник української мови Грінченка