площина

Значення в інших словниках

1. площина — площина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири площини́ Орфографічний словник української мови
2. площина — -и, ж. 1》 Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2》 Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. площина — Площи́на́, -ни́; -щи́ни, -щи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. площина — ПЛОЩИНА́, и́, ж. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (І. Франко); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині – комбайнами жнуть (А. Словник української мови у 20 томах
5. площина — Одне з фундаментальних понять геометрії, яке визначається за допомогою аксіом (як-от: через 3 точки, які не лежать на одній прямій, проходить лише 1 площина); у тривимірному просторі — множина точок... Універсальний словник-енциклопедія
6. площина — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
7. площина — ПЛОЩИНА́, и́, ж. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр. Словник української мови в 11 томах
8. площина — Площина, -ни ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7. Словник української мови Грінченка