площина

ПЛОЩИНА́, и́, ж.

1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина.

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр., X, 1954, 48);

За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині — комбайнами жнуть (Головко, І, 1957, 341);

// Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі.

На горі, проз повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (Коцюб., III, 1956, 44);

Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур’янів і терну! (Донч., V, 1957, 201);

// Велика ділянка гладенької поверхні водойми.

По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Л. Укр., III, 1952, 608).

2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень.

З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (Геом., І, 1956, 3);

Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 113);

Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (Жилий буд. колгоспника, 1956, 157).

∆ Похи́ла площина́ див. похи́лий.

3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею.

Площина, перпендикулярна до прямовисної лінії, називається горизонтальною площиною (Астр., 1956, 17);

— Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 166).

4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень.

Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крані на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Коцюба, Нові береги, 1959, 171);

Треба перевести розмову в іншу площину (Кулик, Записки консула, 1958, 220);

// Певний погляд на явища; та чи інша точка зору.

Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання.. доповідач (Добр., Тече річка.., 1961, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. площина — площина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири площини́ Орфографічний словник української мови
  2. площина — Рівнина; (озера) плесо, (похила) поверхня; П. сфера, галузь, коло. Словник синонімів Караванського
  3. площина — -и, ж. 1》 Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2》 Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. площина — Площи́на́, -ни́; -щи́ни, -щи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. площина — ПЛОЩИНА́, и́, ж. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (І. Франко); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині – комбайнами жнуть (А. Словник української мови у 20 томах
  6. площина — Одне з фундаментальних понять геометрії, яке визначається за допомогою аксіом (як-от: через 3 точки, які не лежать на одній прямій, проходить лише 1 площина); у тривимірному просторі — множина точок... Універсальний словник-енциклопедія
  7. площина — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
  8. площина — Площина, -ни ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7. Словник української мови Грінченка