площина
ПЛОЩИНА́, и́, ж.
1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина.
Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр., X, 1954, 48);
За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині — комбайнами жнуть (Головко, І, 1957, 341);
// Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі.
На горі, проз повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (Коцюб., III, 1956, 44);
Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур’янів і терну! (Донч., V, 1957, 201);
// Велика ділянка гладенької поверхні водойми.
По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Л. Укр., III, 1952, 608).
2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень.
З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (Геом., І, 1956, 3);
Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 113);
Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (Жилий буд. колгоспника, 1956, 157).
∆ Похи́ла площина́ див. похи́лий.
3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею.
Площина, перпендикулярна до прямовисної лінії, називається горизонтальною площиною (Астр., 1956, 17);
— Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 166).
4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень.
Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крані на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Коцюба, Нові береги, 1959, 171);
Треба перевести розмову в іншу площину (Кулик, Записки консула, 1958, 220);
// Певний погляд на явища; та чи інша точка зору.
Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання.. доповідач (Добр., Тече річка.., 1961, 114).
Значення в інших словниках
- площина — площина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири площини́ Орфографічний словник української мови
- площина — Рівнина; (озера) плесо, (похила) поверхня; П. сфера, галузь, коло. Словник синонімів Караванського
- площина — -и, ж. 1》 Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2》 Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- площина — Площи́на́, -ни́; -щи́ни, -щи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- площина — ПЛОЩИНА́, и́, ж. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (І. Франко); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині – комбайнами жнуть (А. Словник української мови у 20 томах
- площина — Одне з фундаментальних понять геометрії, яке визначається за допомогою аксіом (як-от: через 3 точки, які не лежать на одній прямій, проходить лише 1 площина); у тривимірному просторі — множина точок... Універсальний словник-енциклопедія
- площина — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
- площина — Площина, -ни ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7. Словник української мови Грінченка